Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 01 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2010 року щодо ОСОБА_4,

вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Гида м. Тазовська Тюменської області Російської Федерації, мешканця м. Києва, раніше не судимого,

- засуджено за ч.3 ст. 15 і ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 15 червня 2009 року близько 22 год. 45 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого викрадення належного ТОВ "АРТ СТАР" майна, зайшов до залу гральних автоматів "Мерсі", розташованому по вул. Глушкова, 12 в м. Києві, де, наблизившись до ОСОБА_5, який працював адміністратором і перебував біля вхідних дверей до приміщення каси, бризнув йому в обличчя з газового балончика, чим завдав потерпілому фізичного болю, після чого через вхідні двері проник до приміщення каси, де знаходилась касир ОСОБА_6, й також бризнув їй в обличчя з газового балончика, чим завдав потерпілій фізичного білю. Подолавши цим волю потерпілих до опору, ОСОБА_4 підійшовши до касового апарату, в якому знаходилися належні ТОВ "АРТ СТАР" грошові кошти в сумі 7000 грн., декілька разів ударив по ньому ногою, але свій умисел, спрямований на відкрите заволодіння грошовими коштами, не довів до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки не зміг відкрити касовий апарат. Після цього ОСОБА_4 намагався втекти, але був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суд міста Києва від 31 травня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 змінено: на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_4 скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Стверджує, що, змінюючи вирок щодо ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання, апеляційний суд не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, спрямованість його умислу та обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15 і ч.3 ст. 186 КК України в касаційному поданні не оспорюються.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень по справі, не встановлено.

При призначенні ОСОБА_7 покарання суд урахував тяжкість вчиненого ним злочину, те, що засуджений був раніше не судимим, позитивно характеризувався за місцем проживання, мав хворобливий стан здоров’я та утримував неповнолітню дитину, обтяжуючу його покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд, дослідивши дані про особу засудженого як ті, що містились в матеріалах кримінальної справи, так і надані додатково до апеляцій засудженого та його захисників, а саме те, що ОСОБА_8 злочин учинив уперше, щиро розкаявся у скоєному, працював менеджером зі збирання світильників у ПП "Соколов", позитивно характеризувався за місцем проживання і роботи, й трудовий колектив клопотав перед судом про призначення йому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також те, що ОСОБА_8 проживав разом з матір’ю-пенсіонеркою та неповнолітньою дочкою, яку утримував, та мав хворобливий стан здоров’я, за яким був інвалідом 3-ї групи, дійшов висновку, що ці дані у сукупності свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням і встановленням йому іспитового строку.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Те, що злочин було вчинено умисно, враховувалось судом при кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 15 і ч.3 ст. 186 КК України.

Тяжкість вчиненого злочину враховувалась судом при визначенні виду та розміру покарання за вчинений злочин.

Та обставина, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп’яніння, була врахована судом як обставина, що обтяжувала покарання засудженого.

Інших обґрунтованих доводів того, що ОСОБА_8 становить підвищену суспільну небезпеку, а апеляційний суд, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, порушив вимоги ст. 75 КК України і призначив покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та даним про особу засудженого внаслідок м’якості, у касаційному поданні не наведено.

З огляду на це, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора і призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) (в редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-1У від 12 січня 2006 року (3323-15) ), п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора міста Києва.