Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 січня 2010 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого 03.12.2008 року за ч.1 ст. 186 КК України до штрафу в сумі 1700 грн.,

- засуджено за ч.2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено покарання, призначене ОСОБА_5 за цим вироком та вироком Краматорського міського суду Донецької області від 03.12.2008 року виконувати самостійно.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 05 лютого 2009 року близько 21 год., будучи в стані алкогольного сп’яніння, біля торгівельного кіоску, розташованого на перехресті вул. Войкова та вул. Союзної в м.Краматорську Донецької області, за попередньою змовою з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 учинили розбійний напад на малознайому ОСОБА_8 та, висловлюючи погрози застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, які виражалися в погрозі вчинення вбивства, завдали ОСОБА_8 не менше трьох ударів в голову та тулуб, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, та заволоділи майном потерпілої на суму 630 грн. 60 коп.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України, та ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 січня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону в частині кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.2 ст. 187 КК України. Стверджує про відсутність в матеріалах справи даних на підтвердження застосування до потерпілої ОСОБА_8 погроз застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої. Крім того, вказує, що обвинувачення у вчиненні розбійного нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, ОСОБА_5 органами досудового слідства не пред'являлося. Також зазначає, що апеляційний суд належним чином не повідомив його про дату і час розгляду справи в апеляційному порядку. Просить судові рішення щодо ОСОБА_5 змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, призначивши засудженому покарання в межах санкції цього кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена сукупністю доказів, наведених у вироку, зокрема, дослідженими в судовому засіданні показаннями засудженого ОСОБА_5, даними ним під час досудового слідства, показаннями потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даними протоколів огляду мобільного телефону "Самсунг Х640", належного потерпілій ОСОБА_8, пред'явлення предметів до впізнання, відтворення обстановки та обставин події, даними висновків судово-медичних та товарознавчої експертиз, а також іншими доказами по справі.

Посилання захисника ОСОБА_4 на те, що матеріалами справи не підтверджено факту висловлення потерпілій ОСОБА_8 погроз застосування насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, що потребувало кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.2 ст. 186 КК України, а не ч.2 ст. 187 КК України, є безпідставними.

Так, під час досудового слідства, в тому числі під час очних ставок з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, потерпіла ОСОБА_8 послідовно та незмінно зазначала про те, що під час нападу на неї трьох осіб, її побиття руками й ногами по голові й тулубу та намагання забрати у неї грошові кошти, їй висловлювались погрози вбивством у разі, якщо вона не віддасть гроші, і ці погрози вона сприймала реально (т.1 а.с. 171-171зв., 243-244, 245-246, 313-315, 324-325).

Зазначені показання були підтверджені потерпілою і в судовому засіданні ( т.2 а.с.81).

Про те, що при заволодінні майном потерпілої ОСОБА_8 їй висловлювались погрози вбивством, зазначали ОСОБА_7 і ОСОБА_6, в тому числі під час проведення очних ставок між ними та з ОСОБА_8 (т.1 а.с. 245-246, 317-318, 324-325, 341, 353-354).

Підстав вважати, що потерпіла ОСОБА_8, засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обмовляли ОСОБА_5, немає.

Суд, всебічно та повно дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 187 КК України.

Підстав для перекваліфікації його дій на ч.2 ст. 186 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Доводи захисника ОСОБА_4 про те, що органами досудового слідства обвинувачення у вчиненні нападу на потерпілу ОСОБА_8, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, ОСОБА_5 не пред'являлося, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що на досудовому слідстві ОСОБА_5 було пред’явлено те обвинувачення, яке суд визнав доведеним при постановленні вироку щодо засудженого (т.1 а.с.343-344).

Посилання захисника ОСОБА_4 на те, що його, як учасника процесу, належним чином не було повідомлено про дату та час слухання справи в суді апеляційної інстанції, є необґрунтованими.

З матеріалів справи видно, що розгляд справи щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в Апеляційному суді Донецької області було призначено на 29.01.2010 року, про що 23.12.2009 року в установленому законом порядку повідомлено всіх учасників процесу, в тому числі і захисника ОСОБА_4 (т.2 а.с.131).

Покарання засудженому ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, наявності обтяжуючої покарання обставини і відсутності пом’якшуючих покарання обставин, й воно є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження вчинення нових злочинів.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 і призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України ( у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-1У від 12 січня 2006 року (3323-15) ), п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5.