Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Косарєва В.І.,

суддів

Кліменко М.Р. та Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Тилика Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення,

постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2010 року, відмовлено в задоволенні подання начальника Керченського виправного центру УДДУПВП в АР Крим та спостережної комісії при виконавчому комітеті Керченської міськради про умовно-дострокове звільнення від покарання

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

засудженого 23 липня 2004 року

за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України

до позбавлення волі на строк 8 років.

У касаційній скарзі засуджений зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення та просить скасувати судові рішення і задовольнити подання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 було засуджено вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2004 року за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі.

Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2008 року ОСОБА_5 замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на більш м’яке покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 14 днів.

Адміністрація Керченського виправного центру за погодженням зі спостережною радою при виконавчому комітеті Керченської міськради внесла подання до суду для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання, зазначивши, що засуджений фактично відбув більше двох третин призначеного судом строку покарання та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного подання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_5 не відбув двох третин покарання у виді обмеження волі, встановленого йому постановою від 28 серпня 2008 року.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 82 КК України, до осіб, яким призначене покарання замінене більш м’яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими ст. 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Отже, вирішуючи питання про можливість застосування до ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, суд мав виходити із загального строку покарання, призначеного йому вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2004 року, а не зі строку покарання у виді обмеження волі, встановленого постановою Керченського міського суду АР Крим від 28 серпня 2008 року

До того ж, пославшись як на підставу відмови у задоволенні подання, на п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким" (v0002700-02) , суд не врахував, що в роз’ясненнях, які містяться у цьому пункті, йдеться про порядок обчислення засудженим фактично відбутої частини покарання у тих випадках, коли це покарання було пом’якшено згідно з актом амністії, помилування чи рішенням суду. Проте, таких даних щодо ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Апеляційний суд при перевірці рішення суду першої інстанції зазначеного порушення закону не усунув, а тому судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити рішення у відповідності з вимогами кримінального і кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) та п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.