Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 17 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_5

Зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, раніше судимого, востаннє 18 квітня 2003 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 9 вересня 2005 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 2 дні,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України.

Згідно з вироком, що міститься на а.с. 212, його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 1 (один) рік 2 (два) місяці позбавлення волі.

Згідно ж з копією цього вироку, що міститься на а.с. 228-229, його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 10 міс. позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до зазначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 1 (один) рік 2 (два) місяці позбавлення волі.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він наприкінці липня 2006 року, перебуваючи в лісопосадці поблизу ставка, розташованого в с. Степанівці Костянтинівського району Донецької області, виявив дикоростучу коноплю, з якої зірвав верхівки, переніс їх за місцем свого проживання (АДРЕСА_1), де висушив та незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), який незаконно зберігав за місцем свого проживання для особистого вживання без мети збуту.

23 серпня 2006 року під час огляду помешкання ОСОБА_5 працівниками міліції було виявлено і вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану) вагою в перерахунку на суху речовину 75,126 г.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні та доповненні до нього заступник прокурора Донецької області, посилаючись на те, що покарання засудженому у виді позбавлення волі строком на 10 місяців призначено з порушенням вимог ч. 2 ст. 63 КК України, просить вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує також, що суд, приєднавши до призначеного покарання на підставі ст. 71 КК України частково невідбуте покарання за попереднім вироком, порушив вимоги статті 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, оскільки Генеральною прокуратурою Російської Федерації було задоволено клопотання Міністерства юстиції України про видачу ОСОБА_5 для притягнення до кримінальної відповідальності лише за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначалося вище, згідно з вироком, що міститься на а.с. 212, ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 1 рік 2 місяці позбавлення волі. Проте, згідно ж із копією цього вироку, що міститься на а.с. 228-229, завіреною суддею, який постановив вирок, ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 10 міс. позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до зазначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 1 рік 2 місяці позбавлення волі.

Який із зазначених варіантів вироку було фактично постановлено і проголошено проведеною службовою перевіркою достовірно не встановлено. Таким чином є сумніви щодо змісту резолютивної частини вироку щодо ОСОБА_5, у зв’язку з чим вирок не можна вважати законним. З цих підстав його належить скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд. Якщо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України дійсно було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 місяців, як на це вказує прокурор, то таке покарання є надто м’яким у зв’язку з тим, що воно призначено всупереч вимогам ч. 2 ст. 63 КК України.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про порушення судом вимог статті 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року при призначенні ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 (1906-15) року.

Статтею 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 16 січня 1998 року №43/98-ВР (43/98-ВР) , передбачено, що видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

Така ж вимога міститься й у ч. 1 ст. 66 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР (240/94-ВР) .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 було затримано за вчинення злочину на території Російської Федерації.

Міністерство юстиції України звернулось до Генеральної прокуратури Російської Федерації з клопотанням про видачу правоохоронним органам України ОСОБА_5 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Генеральною прокуратурою Російської Федерації зазначене клопотання було задоволено і його було видано Україні для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України (а.с. 196).

Проте, як убачається з вироку, ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України та на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком, на що згоди запитуваної сторони не було. Таким чином суд вийшов за межі домовленостей між Російською Федерацією та Україною.

Новий розгляд справи належить провести з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Якщо винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину буде доведено, а кваліфікація його дій – підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального і кримінального законів та міжнародних зобов’язань України, у тому числі шляхом призначення йому за ч. 1 ст. 309 КК України більш суворого покарання ніж 10 місяців позбавлення волі.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) та ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, в тому числі й за м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.