Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Головчук С.В.,

та секретаря Пасічніченко А.А.,

за участю:

представника відповідача - Хробак Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року

у справі № 813/6431/14

за позовом Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

до Державного підприємства "Львіввугілля"

про стягнення податкового боргу, -

СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів звернулося до суду з позовними вимогами до ДП "Львіввугілля" про стягнення податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з рахунків ДП "Львіввугілля" у тому числі і з його відокремлених підрозділів на користь держбюджету в розмірі 11 643 010, 00 грн.

Під час розгляду позовних вимог про стягнення з ДП "Львіввугілля" податкового боргу судом першої інстанції встановлено, що згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість № 9041456027 вiд 18.07.2014 року ДП "Львіввугілля" зазначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 11 643 010,00 грн.

Тобто, ДП "Львіввугілля" самостійно задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість згідно з поданою декларацією за період з 01.04.2014 року по 31.06.2014 року (за узгодженими податковими зобов'язаннями) на суму 11 643 010,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що суму боргу у розмірі 11 643 010,00 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, а наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, задоволено заяву ДП "Львіввугілля" та відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року.

СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів, не погоджуючись з ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про відстрочення виконання постанови суду першої інстанції відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Наведена норма КАС не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ДП "Львіввугілля" про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року обґрунтована тим, що підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, на розрахункових рахунках відсутні грошові кошти для погашення податкового боргу.

На підтвердження обставин, що ускладнюють виконання судового рішення відповідачем надано довідку № 7/75 від 21.01.2015 року борг ДП "Львіввугілля" перед ДП Вугілля України за надану фінансову допомогу станом на 05.01.2015 року становить 53 297 грн. Відповідно до довідки № 7/76 від 21.01.2015 року заборгованість відповідача за одержані кредити і відсотки за них станом на 05.01.2015 року перед ПАТ Акціонерний комерційний Промінвестбанк становить 39 318 грн. Непокриті збитки підприємства за 9 місяців 2014 року становлять 1 129 283 грн. Заявник зазначив, що через дефіцит обігових коштів підприємство має велику кредиторську заборгованість перед бюджетом на суму 505685 грн.

Колегія суддів вказує, що вказані факти не є об'єктивними обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду. Збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, тому вказані факти не мають об'єктивного характеру.

З огляду на зазначене, є помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що надані заявником документи підтверджують відсутність чи недостатність коштів на рахунках, що перешкоджає виконанню судового рішення.

Крім цього, колегія суддів вбачає за доцільне зазначити про таке.

Так, згідно з п. 100.1. статті 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до п. 100.5. вищевказаної статті, підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

При цьому, відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі (п.100.7. статті 100 Податкового кодексу України).

Тобто, законодавством визначено термін на відстрочення податкового боргу у межах не більше одного бюджетного року.

На вказані обставини та зазначені норми закону суди попередніх інстанцій уваги не звернули, що призвело до помилкових висновків про наявність правових підстав для задоволення заяви ДП "Львіввугілля" та відстрочення виконання судового рішення у справі до 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви Державного підприємства "Львіввугілля" про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року - відмовити.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .