Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 7 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 10 серпня 2010 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, судимого: 1) 16 червня 1995 року за ст. 861 КК України 1960 р. на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України 1960 р. засуджено умовно з іспитовим строком 3 роки; 2) 7 липня 1997 року за частинами 2 і 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140 КК України 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за сукупністю вироків призначено 4 роки позбавлення волі; 3) 29 січня 2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 20 вересня 2007 року умовно-достроково на 2 місяці 14 днів,

за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 5 (п’ять) років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів з урахуванням відбутої частини покарання за попереднім вироком призначено 5 (п’ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_4 засуджено за вчинення таких злочинів.

15 серпня 2001 року приблизно о 17 год. ОСОБА_4, знаходячись у с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого ОСОБА_5 (нанесли декілька ударів руками й ногами у різні частини тіла, завдавши йому фізичний біль), відкрито незаконно заволоділи його автомобілем марки ВАЗ-2103, номерний знак НОМЕР_2, з автопричепом, чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 7 000 грн.

13 червня 2003 року приблизно о 17 год. ОСОБА_4, знаходячись по АДРЕСА_2 Херсонської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, проник до житлового будинку ОСОБА_6, де таємно викрав 200 грн., які належали потерпілій.

22 листопада 2009 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_4, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 Херсонської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, незаконно заволодів автомобілем марки ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_1, що належав ОСОБА_7, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 16 000 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 10 серпня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості та його особі внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні в порядку ст. 299 КПК України доказами, зокрема показаннями засудженого, який повністю визнав свою винуватість у вчинених ним злочинах і не оспорював фактичні обставини справи. Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто скасувати постановлені судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Однак, відповідно до ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати чи змінити судові рішення в разі істотного порушення судами першої чи апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, суд належним чином роз’яснив ОСОБА_4 передбачені ч. 3 ст. 299 КПК України права, а також те, що він, якщо докази стосовно певних фактичних обставин справи не будуть за його згодою досліджуватися, не буде мати права оспорювати в подальшому ці обставини.

Доводи засудженого, наведені в касаційній скарзі, про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості та його особі внаслідок суворості, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд при призначенні ОСОБА_4 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, повне визнання своєї вини, щире каяття, його характеристику, наявність на утриманні малолітніх дітей, а також обставини, які обтяжують покарання (злочини вчинив у стані алкогольного сп’яніння та повторно).

Таким чином суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, вимог статей 65, 70, 71 КК України не порушив. Підстав для пом’якшення покарання, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Оскільки підстави, передбачені ст. 398 КПК України, для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_4 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) та ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 7 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 10 серпня 2010 року відмовити.