Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційним подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11 та засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року,

цим вироком

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

раніше двічі судимого, останнього разу 05.12.2007р.

за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді

позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням

з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 187 КК України – 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 152 КК України – 11 років; за ч. 2 ст. 153 КК України – 6 років; за ч. 4 ст. 187 КК України – 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 152 КК України – 12 років; за п. п. 6, 9, 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК України – довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 15, п. п. 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України – 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України – 8 років; за ч. 1 ст. 263 КК України – 3 роки; за ч. 2 ст. 146 КК України – 4 роки, а на підставі ст. 70 КК України йому визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця с. Вичавкі Демидівського району

Рівненської області, зареєстрованого у АДРЕСА_2,

раніше судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 187 КК України – 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 152 КК України – 11 років; за ч. 2 ст. 153 КК України – 5 років; за ч. 1 ст. 263 КК України – 3 роки; за ч. 2 ст. 146 КК України – 4 роки, а на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_9 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженця с. Лопавше Демидівського району

Рівненської області, мешканця м. Києва,

раніше не судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 152 КК України – 8 років; за ч. 2 ст. 153 КК України – 5 років; за ч. 2 ст. 146 КК України – 4 роки, а на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Постановлено про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди – 11 171 грн. та моральної – 100 000 грн.

ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Навесні 2007 року ОСОБА_7 без передбаченого законом дозволу з метою вчинення розбійних нападів придбав у м. Києві стартовий пістолет, який шляхом внесення конструктивних змін переробив у нестандартну вогнепальну зброю.

1 червня 2007 року з метою вчинення розбійного нападу та зґвалтування, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за попередньою змовою між собою, рухаючись на автомобілі марки "ВАЗ-2101" поблизу станції метро "Видубичі", що по вул. Столичне шосе м. Києва, запропонували потерпілій ОСОБА_13 підвезти її до с. Зеленьки Миронівського району Київської області. Приблизно о 18-ій годині 40 хвилин зазначені особи, реалізуючи свій умисел, рухаючись по автодорозі Київ-Харків поблизу повороту на с. Нові Безрадичі, звернули у напрямку лісосмуги, де, погрожуючи ОСОБА_13 застосуванням вогнепальної зброї, вчинили на потерпілу розбійний напад, після чого, шляхом погроз примусили потерпілу вжити горілку, яка була змішана зі снодійним засобом "Донорміл". Довівши ОСОБА_13 до стану сильного алкогольного сп’яніння, ОСОБА_7 із застосуванням фізичного насильства та погроз декілька разів задовольнив з потерпілою свою статеву пристрасть неприродним способом та зґвалтував ОСОБА_13 Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заволоділи рештою майна потерпілої.

5 червня 2007 року приблизно о 19-ій годині 15 хвилин, продовжуючи свою злочину діяльність, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, який не був обізнаний про дійсні наміри нападників, рухаючись на автомобілі марки "ВАЗ-2101" по автодорозі Київ-Харків поблизу ресторану "Партизан", що в Обухівському районі Київської області, запропонували потерпілій ОСОБА_14 підвезти її до м. Обухова. Звернувши поблизу повороту на с. Нові Безрадичі у напрямку лісосмуги, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, погрожуючи ОСОБА_14 застосуванням вогнепальної зброї, вчинили на потерпілу розбійний напад, після чого, шляхом погроз примусили потерпілу вжити горілку, яка була змішана зі снодійним засобом "Донорміл". Довівши ОСОБА_14 до стану сильного алкогольного сп’яніння, ОСОБА_7, а потім ОСОБА_8, із застосуванням фізичного насильства та погроз, зґвалтували потерпілу. Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заволоділи рештою майна ОСОБА_14

8 червня 2007 року приблизно о 22-ій годині ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на автомобілі марки "ВАЗ-2101" шляхом обману вивезли ОСОБА_15, яку раніше знав ОСОБА_7, до лісу, що поблизу ТОВ "Київметалпром" смт. Калинівки Васильківського району Київської області, де, погрожуючи потерпілій застосуванням вогнепальної зброї, вчинили на ОСОБА_15 розбійний напад, після чого шляхом погроз примусили потерпілу вжити горілку, яка була змішана зі снодійним засобом "Донорміл". Довівши ОСОБА_15 до стану сильного алкогольного сп’яніння, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 по черзі зґвалтували потерпілу.

2 серпня 2007 року приблизно о 14-ій годині ОСОБА_7 та ОСОБА_9, маючи умисел на вчинення розбійного нападу та зґвалтування, будучи у стані алкогольного сп’яніння, прибули до АДРЕСА_3, та, піднявшись на 16 технічний поверх, почали очікувати на слушний об’єкт нападу. Приблизно о 19-ій годині 20 хвилин, до кабінки ліфту, де знаходився ОСОБА_7, зайшла ОСОБА_16 Реалізуючи свій умисел на вчинення розбійного нападу, ОСОБА_7 із погрозою застосування ножа вчинив на потерпілу розбійний напад, заволодівши її мобільним телефоном, після чого затягнув ОСОБА_16 на верхній поверх будинку, де на нього очікував ОСОБА_9 Останній, погрожуючи потерпілій застосуванням до неї насильства, небезпечного для її життя і здоров’я, приставив до горла ОСОБА_16 ніж і разом із ОСОБА_7 підняв її на технічний поверх будинку, де ОСОБА_7 зґвалтував потерпілу та задовольнив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом.

11 серпня 2007 року ОСОБА_7 домовився з раніше не знайомою ОСОБА_17 про надання нею протягом однієї години послуг сексуального характеру за винагороду і привів її у АДРЕСА_4, де також знаходилися ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Після спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_7, погрожуючи ОСОБА_17 застосуванням до неї насильства, небезпечного для її життя і здоров’я, вчинив розбійний напад на неї, заволодівши її мобільним телефоном. Після цього ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, реалізуючи спільний умисел на позбавлення волі ОСОБА_17 та її зґвалтування, зачинили вхідні двері квартири на ключ, який сховали від ОСОБА_17, і протягом часу з 11 по 15 серпня 2007 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, незаконно утримували її у вищевказаній квартирі та почергово, із застосуванням фізичного насильства і погроз, неодноразово ґвалтували ОСОБА_17 та задовольняли з нею свою статеву пристрасть неприродним способом.

30 вересня 2008 року приблизно о 21-ій годині ОСОБА_7, будучи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у приміщенні Івано-Франківського філіалу "Іврекс" ТОВ "Невада", що у АДРЕСА_5, вчинив розбійний напад на ОСОБА_18, під час якого заволодів її майном, та зґвалтував потерпілу. Розуміючи, що ОСОБА_18 може його викрити, ОСОБА_7 умисно вбив потерпілу, завдавши їй декілька ударів ножем в ліву частину грудей. Після цього ОСОБА_7 заволодів майном потерпілої та Івано-Франківського філіалу "Іврекс" ТОВ "Невада".

18 жовтня 2008 року приблизно о 00 годині 10 хвилин ОСОБА_7, знаходячись у під’їзді АДРЕСА_6, вчинив розбійний напад на ОСОБА_19 У подальшому, погрожуючи потерпілій фізичною розправою, ОСОБА_7 проник до квартири № 50, де зґвалтував ОСОБА_19, а потім, розуміючи, що потерпіла може його викрити, умисно вбив ОСОБА_19 та заволодів її майном. Після цього ОСОБА_7 з корисливою метою та з метою приховати вчинені ним злочини, достовірно знаючи про знаходження у цій квартирі доньки потерпілої – ОСОБА_20 та сестри потерпілої – ОСОБА_21, вирішив їх убити, однак свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпіла ОСОБА_20 вибігла з квартири та почала кликати на допомогу.

Крім цього, 18 жовтня 2008 року ОСОБА_7, знаходячись у АДРЕСА_7, шляхом підпалу та вибуху намагався знищити сліди вчиненого ним умисного вбивства потерпілої ОСОБА_19 При цьому ОСОБА_7 відкрив на газовій плиті конфорку та приготував свічку, однак свій умисел на умисне знищення чужого майна загальнонебезпечним способом не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_7 у частині засудження останнього за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд зайво вмінив засудженому таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення умисного вбивства з метою приховати інший злочин, оскільки, вчиняючи щодо потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 злочини, ОСОБА_7 керувався корисливим мотивом, який був домінуючим поряд з іншими.

У доповненні до касаційного подання прокурор просить вирок у частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 матеріальної та моральної шкоди скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. Крім того, просить виключити з вироку обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_9, - "раніше судимий".

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить вирок щодо ОСОБА_7 скасувати. При цьому посилається на те, що засуджений: не ґвалтував потерпілих ОСОБА_18, з якої одяг зняв з метою ввести в оману слідство, та ОСОБА_19, яка добровільно вступила з ним у статеві зносини; не мав умислу на вбивство двох осіб – ОСОБА_20 і ОСОБА_21 та не намагався умисно знищити майно шляхом підпалу й вибуху.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 вказує на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що не ґвалтував потерпілих ОСОБА_15 і ОСОБА_19, які добровільно вступили з ним у статеві зносини, ОСОБА_18, з якої одяг зняв з метою ввести в оману слідство, та ОСОБА_17, якій оплатив надання цих послуг сексуального характеру. Крім того, у нього не було умислу на вбивство двох осіб – ОСОБА_20 і ОСОБА_21, він не намагався умисно знищити майно шляхом підпалу й вибуху. Також вважає, що призначене йому покарання є надто суворим. Просить вирок щодо нього скасувати.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить вирок щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що ОСОБА_22 вступав у статеві зносини з ОСОБА_14 за взаємною згодою, без застосування до потерпілої фізичного насильства чи погроз. Також стверджує, що потерпілу ОСОБА_17 ні ОСОБА_22, ні інші засуджені не позбавляли волі, а у статеві зносини з нею вступали, оскільки ОСОБА_7 оплатив потерпілій ці послуги сексуального характеру.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 стверджує, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він не ґвалтував потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_17 та не позбавляв останню волі. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. При цьому засуджений посилається на неповноту та однобічність досудового слідства й судового розгляду справи, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, пояснення захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтримали та просили задовольнити подані касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

До висновку про винність засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів суд дійшов на підставі доказів, перевірених у судовому засіданні, яким дав належну оцінку у вироку.

Щодо наведених у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_10 доводів про те, що ОСОБА_7 не вчиняв зґвалтування потерпілої ОСОБА_18, то вони є необґрунтованими.

Так, під час судового розгляду справи ОСОБА_7 ствердив, що у вечірній час 30 вересня 2008 року, побачивши, що в офісі, де працює ОСОБА_18, горить світло, піднявся туди і постукав у двері. Коли потерпіла впустила його в приміщення, він почав вимагати видачі грошей, на що вона відповіла, що грошей немає, та з криком про допомогу побігла до вхідних дверей. Він наздогнав її, тягнув в офіс за волосся, завдавав більше двадцяти ударів кулаком в область голови і грудей. Оскільки ОСОБА_18 чинила опір і не віддавала гроші, він почав душити її. Зняв з неї брюки. Після цього почав обшукувати офіс і, забравши деякі речі з офісу, все склав у сумку. Побачивши, що ОСОБА_18 приходить до свідомості, він ножем завдав їй удари в груди, після чого утік з офісу. Не визнав своєї вини у зґвалтуванні ОСОБА_18, зазначивши, що зняв з неї одяг, маючи на меті ввести в оману слідство.

Проте, під час досудового слідства у справі в ході відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_7 у присутності понятих детально розповів про вчинення ним злочинів щодо потерпілої ОСОБА_18, у тому числі й про обставини її зґвалтування.

Як убачається з протоколу огляду місця події, труп ОСОБА_18 виявлено оголеним, а її одяг та нижня білизна були розкидані поруч (т. 1, а. с. 67-78, 80-122).

Крім того, згідно з даними протоколу огляду, а також акту та висновку судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_18, на її тілі виявлено численні тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, у тому числі й проникаючі, в області голови, шиї, верхніх та нижніх кінцівок, грудної клітки, попереку. Проникаюча колото-різана рана грудної клітки утворилася внаслідок удару пласким колючо-ріжучим предметом типу ножа, а решта тілесних ушкоджень утворилися внаслідок нанесення не менш ніж 29 ударів тупими твердими предметами у відповідні ділянки тіла або внаслідок ударяння цими ділянками об такі предмети (т. 1, а. с. 145-156, т. 2, а. с. 5-11, 13-19).

Кількість, характер та локалізація виявлених на тілі ОСОБА_18 тілесних ушкоджень свідчать про те, що вони утворилися під час боротьби.

ОСОБА_7 у своїх показаннях протягом досудового слідства та в суді також зазначав про активний опір, який чинила йому потерпіла ОСОБА_18 Також він розповів, що на момент вчинення злочину на місці події нікого, крім нього та ОСОБА_18, не було, тому він і вирішив напасти на неї.

Аналіз цих доказів у сукупності з іншими доказами винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів дає колегії суддів підстави для висновку про те, що перед тим, як убити, він зґвалтував ОСОБА_18

Так само є безпідставними і спростовуються наявними у справі доказами твердження у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_23 не ґвалтував потерпілу ОСОБА_19, не мав умислу на вбивство двох осіб – ОСОБА_20 і ОСОБА_21 та не намагався умисно знищити їх майно шляхом підпалу й вибуху.

Як убачається з показань самого ОСОБА_7 під час досудового та судового слідства, він зустрів раніше не знайому йому ОСОБА_19 вночі у під’їзді будинку і, погрожуючи убивством, почав вимагати гроші та золоті прикраси і мобільний телефон, оскільки його розшукують працівники міліції і він не має грошей, щоб дістатися додому. ОСОБА_19 запропонувала йому переночувати у неї в квартирі, де на той час знаходилися її дочка ОСОБА_20 і сестра ОСОБА_21 Того, що він вступав у статевий зв’язок з потерпілою ОСОБА_19, ОСОБА_7 не заперечував, але стверджував, що це відбулося з її згоди.

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_20 у ніч вчинення злочину її мама ОСОБА_19 прийшла додому з якимось чоловіком, як потім з’ясувалося ОСОБА_7, і була дуже налякана. Вона наказала їй іти в кімнату і до ранку не виходити, а сама з ОСОБА_7 пішла на кухню. Раніше мама ніколи не приводила додому незнайомих чоловіків.

Про те, що ОСОБА_19 під погрозами привела додому незнайомого чоловіка і при цьому виглядала сильно наляканою, розповіли також свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25, яким відомо про це зі слів потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_21

Отже, ОСОБА_7 погрозами вбивства подолав волю ОСОБА_19 до опору, що спростовує його доводи про добровільний характер її дій.

Далі ОСОБА_7 пояснював, що після вбивства ОСОБА_19 він зняв з неї золоті прикраси і забрав з її сумки гроші. Після цього у нього виник умисел на заволодіння іншим майном, яке могло знаходитися у квартирі, зокрема, в тій кімнаті, де спали ОСОБА_20 і ОСОБА_21, а також у них самих. З цією метою він спочатку намагався виманити з кімнати ОСОБА_21, а коли вона вийшла за ним у коридор квартири, приставив до її шиї ніж. Але в цей час з кімнати вийшла ОСОБА_20 і, побачивши, що він погрожує ОСОБА_21 ножем, вибігла з квартири і почала кликати на допомогу. Побоюючись бути затриманим, ОСОБА_7 схопив раніше викрадене ним майно і втік з квартири.

Показання з цього приводу потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 є аналогічними за змістом.

Зазначені докази свідчать про те, що спочатку ОСОБА_7 вбив потерпілу ОСОБА_19 з метою заволодіння її майном, а потім хотів позбутися потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_21, щоб безперешкодно заволодіти і їх майном, а також іншим майном, яке, на його думку, могло знаходитися у квартирі. Але, оскільки разом потерпілі могли вчинити йому активний опір, а згодом упізнати його і вказати на нього, як на особу, що вчинила щодо них та ОСОБА_19 злочини, він вирішив виманити з кімнати і вбити ОСОБА_21, а потім вбити ОСОБА_20

Також у своїх показаннях під час досудового слідства ОСОБА_7 зазначав, що після вбивства потерпілої ОСОБА_19 він відкрив на газовій плиті в кухні конфорку, не запалюючи газ, і поставив на стіл свічку. Він мав на меті підпалити свічку, коли буде виходити з квартири потерпілої, щоб вчинити підпал і таким чином знищити сліди свого перебування на місці злочину. При цьому, згідно з його показаннями, він розумів, що за таких обставин можуть загинути ОСОБА_20 і ОСОБА_21, які також знаходилися у квартирі, та статися вибух газу.

Ці свої показання ОСОБА_7 підтвердив у ході відтворення обстановки і обставин події в присутності понятих та продемонстрував, яким чином готувався до підпалу у квартирі ОСОБА_19

Проте, ОСОБА_7 не запалив завчасно приготовлену ним свічку, оскільки, як було зазначено вище, після невдалої спроби позбавити життя ОСОБА_21, коли ОСОБА_20 почала кликати на допомогу, він, аби уникнути затримання, втік із квартири.

Таким чином, відкривши газову конфорку та підготувавши свічку, ОСОБА_7 лише створив умови для знищення майна шляхом підпалу і вибуху, але з незалежних від його волі причин не запалив свічку, тобто не вчинив дій, безпосередньо спрямованих на вчинення цього злочину.

Отже, такі дії ОСОБА_7 неправильно кваліфіковано судом за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України як замах на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу і вибуху, тоді як він вчинив готування до цього злочину.

Тому вирок у цій частині щодо ОСОБА_7 необхідно змінити та перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 194 КК України, призначивши йому за цим законом покарання із застосуванням положень ст. 68 КК України, відповідно до якої за вчинення готування до злочину строк покарання не може перевищувати половини максимального строку покарання, передбаченого санкцією кримінального закону, який передбачає відповідальність за цей злочин, тобто в даному випадку 5 років.

Крім того, заслуговують на увагу доводи у касаційному поданні прокурора про те, що дії ОСОБА_7 щодо умисного вбивства ОСОБА_18 і ОСОБА_19 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_20 і ОСОБА_21 зайво кваліфіковано судом за ознакою вчинення їх з метою приховати інший злочин.

Як встановлено під час судового слідства, вчиняючи дії, спрямовані на протиправне заподіяння смерті зазначеним потерпілим, ОСОБА_7 керувався декількома мотивами, серед яких намагання заволодіти і утримати майно потерпілих, а також приховати раніше вчинені ним розбійні напади на потерпілих ОСОБА_18 і ОСОБА_19 та їх зґвалтування. Проте, домінуючим серед них є корисливий мотив його дій.

Так, з показань ОСОБА_7 убачається, що після вбивства ОСОБА_19 та заволодіння її майном у нього виник умисел на заволодіння також іншим майном, яке могло знаходитися у квартирі потерпілої. Саме з цією метою він вирішив убити ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які знаходилися у квартирі і могли перешкодити реалізації ним свого умислу.

Щодо обставин умисного вбивства ОСОБА_7 ОСОБА_18 судом установлено, що ОСОБА_7, погрожуючи потерпілій ножем, наказав віддати йому гроші, а коли вона відмовилася виконати його наказ і спробувала втекти, наздогнав її і, погрожуючи вбивством, повторив свою вимогу. Оскільки, як пояснив ОСОБА_7, ОСОБА_18 чинила йому активний опір, він, як йому здавалося, задушив її, після чого обшукав приміщення, намагаючись знайти гроші, забрав сумку потерпілої, її мобільний телефон та інші речі. А потім, побачивши, що ОСОБА_18 виявляє ознаки життя, ОСОБА_7 убив її, завдавши ножові поранення.

За таких обставин дії ОСОБА_7 щодо умисного вбивства потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 правильно кваліфіковано судом за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а щодо замаху на умисне вбивство потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 за ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України за ознакою вчинення їх з корисливих мотивів, а кваліфікація цих його дій за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України за ознакою вчинення їх з метою приховати інший злочин підлягає виключенню з вироку щодо нього.

Стосовно посилань у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_7 на те, що потерпіла ОСОБА_15 була з ним знайома і начебто добровільно вступила з ним у статевий зв’язок, то вони є безпідставними.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_15 убачається, що її знайомий ОСОБА_7 запропонував їй покататися містом та при цьому пояснив, що йому необхідно відвезти ОСОБА_9 у певний пункт призначення, на що вона погодилася і добровільно сіла до них в автомобіль. Але всупереч обіцяному ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обманним шляхом завезли її до лісу, де, діючи спільно та узгоджено, незважаючи на її сльози і прохання відпустити, заблокували дверцята автомобіля, погрожували їй пістолетом, насильно заставляли вживати алкоголь із вмістом снодійного засобу, забрали гроші та мобільний телефон, примусили віддати золоті прикраси, після чого ОСОБА_7, погрожуючи, наказав їй роздягнутися. Будучи наляканою, вона була вимушена виконати його наказ і вступити з ним, а потім з ОСОБА_9 у статевий зв’язок проти своєї волі.

Сестра потерпілої свідок ОСОБА_26 повідомила, що ОСОБА_15 прийшла додому пішки під ранок, дуже погано почувалася і розповіла, що її пограбували, зґвалтували і погрожували їй розправою.

Згідно з показаннями під час досудового слідства та в суді самого ОСОБА_7, а також ОСОБА_9 ОСОБА_7 заздалегідь вирішив вчинити розбійний напад на ОСОБА_15, оскільки бачив на ній багато золотих прикрас. Про це він повідомив ОСОБА_9

Твердження у касаційних скаргах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і в інтересах останнього захисника ОСОБА_11 про те, що потерпілу ОСОБА_17 засуджені не позбавляли волі, а у статевий зв’язок із нею вступали, оскільки ОСОБА_7 оплатив їй надання послуг сексуального характеру, спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_17, відповідно до яких вона домовилася про зустріч на одну годину особисто з ОСОБА_7, який заплатив їй за це. Але всупереч їх домовленості ОСОБА_7 привіз її у квартиру, де також знаходилися ОСОБА_9 та ОСОБА_8 У цій квартирі її утримували 6 діб, протягом яких ОСОБА_7, погрожуючи їй ножем, постійно примушував її вступати у статевий зв’язок з ким-небудь із них. Сам ОСОБА_7 декілька разів зґвалтував її природним способом, а також, застосовуючи до неї фізичне насильство, а саме, стягуючи її шию проводом так, щоб вона не могла кричати, і таким чином долаючи її опір, ґвалтував її неприродним способом. Піти з квартири вона не могла, оскільки одну її не залишали, а ключі від вхідних дверей постійно знаходилися у одного з ОСОБА_8. Також вона була залякана ОСОБА_7 Перебуваючи у квартирі вона була вимушена весь час вступати з кимось у статевий зв’язок всупереч своїй волі. Вивіз її з квартири ОСОБА_8

Ці свої показання потерпіла ОСОБА_17 підтвердила під час очної ставки з ОСОБА_8

У своїх показаннях під час досудового слідства та в суді ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, частково заперечуючи кожний свою вину, викривали один одного у незаконному позбавленні волі ОСОБА_17, її зґвалтуванні та задоволенні статевої пристрасті з нею неприродним способом за обставин, указаних потерпілою. Аналізуючи їх показання, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_17 проти її волі утримувалася у квартирі з відома і за згодою усіх трьох засуджених, всі вони були обізнані про характер дій, які кожен із них вчиняв щодо потерпілої, у тому числі й про факт насильницького задоволення з нею ОСОБА_7 своєї статевої пристрасті неприродним способом, а також про те, що протягом цього часу ніяких грошей за надання послуг сексуального характеру, про що стверджується у касаційних скаргах, ОСОБА_17 ніхто не платив.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими наведені у касаційних скаргах захисника ОСОБА_11 та засудженого ОСОБА_8 доводи про те, що останній не ґвалтував потерпілу ОСОБА_14, а вступав у статевий зв’язок із нею за її згодою.

Так, будучи допитаним під час досудового слідства у присутності захисника, ОСОБА_8 повністю визнав свою винуватість у зґвалтуванні ОСОБА_14 Як убачається з його показань, він усвідомлював, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вчинено розбійний напад на потерпілу, оскільки вони не давали їй вийти з автомобіля, заблокувавши дверцята, погрожували пістолетом, вимагаючи віддати золоті прикраси, відібрали мобільний телефон, примусили пити суміш алкоголю зі снодійним засобом. Згідно з поясненнями ОСОБА_8, він розумів, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 хочуть також зґвалтувати потерпілу, був свідком того, що останній вступив із нею у статевий зв’язок. Скориставшись тим, що внаслідок погроз та вчиненого щодо неї насильства волю ОСОБА_14 до опору подолано і вона перебуває у безпорадному стані, оскільки через дію алкоголю зі снодійним препаратом не усвідомлює характеру дій, що вчиняються щодо неї, ОСОБА_8 також вступив із нею у статевий зв’язок всупереч її волі.

Доводи ОСОБА_8 про те, що, як йому здалося, ОСОБА_14 виявила згоду на статевий зв’язок із ним, перевірялися під час судового розгляду справи і обґрунтовано визнані судом надуманими та такими, що спрямовані на уникнення ОСОБА_8 відповідальності за вчинене. Як було встановлено в ході судового слідства, під час вчинення щодо ОСОБА_14 статевих злочинів вона перебувала у коматозному стані внаслідок вживання суміші алкоголю та снодійного препарату "Донормілу", коли вона не розуміла, що з нею відбувається, а отже не могла виражати свою згоду чи чинити опір.

Не погоджується колегія суддів і з доводами у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_9 про те, що суд безпідставно визнав його винним у зґвалтуванні потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, оскільки у статевий зв’язок із ними він не вступав.

Сукупністю наявних у справі доказів підтверджується, що, вчиняючи розбійні напади на жінок, у тому числі й на ОСОБА_13 та ОСОБА_14, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 діяли спільно та узгоджено, відповідно до раніше розробленого ними плану, при цьому ОСОБА_7 під різними приводами заманював потерпілих в автомобіль, а ОСОБА_9, отримавши від нього умовний знак, блокував дверцята автомобіля, перешкоджаючи жертвам втекти, погрожував їм пістолетом або ножем з метою подолання їх волі до опору, разом із ОСОБА_7 відбирав у потерпілих речі та гроші, а також примушував пити суміш алкоголю зі снодійним препаратом, яка завжди знаходилася в автомобілі, аби довести потерпілих до безпорадного стану. Самою своєю присутністю та узгодженими діями, які вчинялися ними групою осіб, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 чинили на потерпілих психологічний тиск.

Як убачається з показань самого ОСОБА_9, він був обізнаний про намір ОСОБА_7 вчиняти крім розбійних нападів на жінок також і статеві злочини. Проте діям ОСОБА_7, спрямованим на реалізацію цього наміру, не перешкоджав, а навпаки допомагав йому доставляти потерпілих до місця вчинення злочину, долати їх опір та доводити до безпорадного стану, спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб попередити ОСОБА_7 про можливе викриття.

Зокрема, по епізоду щодо потерпілої ОСОБА_16 ОСОБА_9 згідно з попередньо розробленим планом допомагав ОСОБА_7 затягнути потерпілу на горище багатоповерхового будинку, погрожуючи їй при цьому ножем, а сам залишився на верхньому поверсі, щоб діям ОСОБА_7 ніхто не завадив.

Об’єктивна сторона злочинів, які полягають у статевих зносинах всупереч волі особи, як зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом, включає не лише самі статеві зносини, а також і дії, що полягають у насильницькому подоланні опору потерпілої особи та приведенні її у безпорадний стан, які можуть бути реалізовані і тими, хто статевий акт із потерпілою безпосередньо не вчиняє. Тому дії особи, яка не вчиняла і не мала наміру вчиняти статевий акт, але безпосередньо застосувала до потерпілої особи фізичне насильство, погрозу чи довела її до безпорадного стану з метою її зґвалтування чи задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом іншою особою слід кваліфікувати як співвиконавство зґвалтування чи задоволення статевої пристрасті неприродним способом. При цьому для кваліфікації цих злочинів за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення їх групою осіб, коли група з двох або більше співвиконавців діє узгоджено з метою вчинення насильницького статевого акту природним або неприродним способом усіма чи одним із них, не вимагається попередньої змови між учасниками злочину – узгодженість дій співвиконавців може виникнути безпосередньо в процесі вчинення цих злочинів.

Тому дії ОСОБА_9 щодо насильницького подолання опору потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 з метою їх зґвалтування ОСОБА_7, а щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_16 також і задоволення ним своєї статевої пристрасті неприродним способом правильно кваліфіковано судом як зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинені групою осіб, а те, що ОСОБА_9 особисто не вступав у статеві зносини з потерпілими, на таку кваліфікацію його дій не впливає.

Стосовно призначеного засудженим покарання, то при призначенні покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за вчинені ними злочини суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 67 КК України визнав обставиною, яка обтяжує їм покарання, те, що вони раніше судимі, хоча така обставина не зазначена в ч. 1 цієї статті. Тому посилання суду на вказану обставину підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання колегія суддів не вбачає.

Щодо покарання, призначеного ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 152 КК України, то колегія суддів вважає за можливе пом’якшити його із застосуванням ст. 69 КК України, враховуючи при цьому встановлені судом першої інстанції обставини, які пом’якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_8 уперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину, а також конкретні обставини справи, відсутність у нього попередньої змови з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на зґвалтування потерпілої ОСОБА_14, його другорядну роль у вчиненні цього злочину, а також те, що він фактично припинив їх злочинні дії щодо потерпілої ОСОБА_17

При розв’язанні цивільного позову потерпілої ОСОБА_12 суд керувався відповідними положеннями кримінально-процесуального закону України.

Так, згідно зі ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі. Пункт 11 ст. 32 КПК України відносить до близьких родичів, крім інших, також рідних братів і сестер.

Як установлено у справі, ОСОБА_12 є рідною сестрою вбитої ОСОБА_7 потерпілої ОСОБА_18, яка була неодруженою і проживала разом із матір’ю.

Коли ввечері ОСОБА_18 не прийшла додому, мати насамперед зателефонувала її сестрі ОСОБА_12, яка одразу пішла до ОСОБА_18 на роботу, намагаючись її розшукати. Оскільки була вже пізня година, офіс було зачинено і світло у ньому не горіло, ОСОБА_12 вимушена була повернутися додому. В судовому засіданні ОСОБА_12 пояснювала, що до ранку її сестра ОСОБА_18 так і не повернулася, тому вона знову пішла до неї на роботу. Саме ОСОБА_12, як видно з її показань та інших доказів у справі, виявила загиблу ОСОБА_18 на місці вчинення злочину.

Вищевказане свідчить про те, що незважаючи на факт окремого проживання, ОСОБА_12 підтримувала тісні родинні стосунки зі своїми матір’ю та сестрою ОСОБА_18, знала, де працює сестра, о котрій годині зазвичай повертається додому.

Колегія суддів враховує характер і ступінь моральних страждань ОСОБА_12, яка хвилювалася за долю сестри, шукала її, до ранку чекала на її повернення, виявила її мертвою, з ознаками насильницької смерті на тілі, в обстановці вчинення злочину, внаслідок злочину втратила рідну людину, члена сім’ї, що не могло не відбитися на її подальшому житті. Також колегія суддів зважує на те, що після смерті сестри ОСОБА_12 мусить підтримувати їх матір похилого віку, для якої загибель власної дитини безперечно стала тяжким психологічним випробуванням, допомагати їй у вирішенні різного роду побутових питань, надавати майнову та іншу допомогу.

З огляду на вищезазначене колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора про те, що суд безпідставно поклав на засудженого ОСОБА_7 обов’язок щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_12 моральної шкоди, завданої їй внаслідок умисного вбивства ним її рідної сестри ОСОБА_18

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону у справі не встановлено.

Доводи ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про застосування до них незаконних методів досудового слідства, внаслідок яких вони обмовили себе у вчиненні ряду злочинів, перевірялися під час розгляду справи судом першої інстанції та обґрунтовано визнані ним безпідставними, оскільки, як встановлено судом, протягом досудового та судового слідства у справі вони та їх захисники не заявляли про застосування до засуджених таких методів, а будь-яких об’єктивних даних, які б свідчили, що на ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 дійсно було вчинено незаконний вплив з боку працівників міліції, у справі не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11 та засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 змінити.

Виключити з вироку кваліфікацію дій ОСОБА_7 за епізодами обвинувачення щодо вбивства ОСОБА_18 і ОСОБА_19 та замаху на вбивство ОСОБА_20 та ОСОБА_21 п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 на ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194 КК України і призначити йому за цим законом покарання 5 років позбавлення волі на підставі ст. 68 КК України.

Вважати ОСОБА_7 засудженим на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 153, п. п. 6, 10, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 п. п. 1, 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_9, те, що вони судимі.

Пом’якшити ОСОБА_8 призначене покарання за ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до 6 років позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 146 КК України, 6 років позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.