Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням Прип’ятського спеціального прокурора Київської області, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Іванківського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 2 червня 2010 року щодо ОСОБА_4

Зазначеним вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Житомирської області, громадянина України, не судимого,

засуджено:

за ч. 2 ст. 364 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади та посади, пов’язані з розпорядженням матеріальними цінностями, на 2 (два) роки;

за ст. 246 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі з конфіскацією незаконно добутого;

за ч. 4 ст. 2671 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 призначено 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади та посади, пов’язані з розпорядженням матеріальними цінностями, на 2 (два) роки та з конфіскацією незаконно добутого.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки із покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, періодично з’являтися до зазначеного органу для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 до місцевого бюджету Іванківського району Київської області 625 336 грн. 66 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 2 червня 2010 року вирок змінено, виключено з обвинувачення ОСОБА_4 звинувачення його у порубці 90 куб. м деревини сосни за недоведеністю. Постановлено вважати ОСОБА_4 винним у порубці дуба сухостійного і 135 куб. м сосни. Вирок у частині вирішення цивільного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

Із урахуванням змін, внесених у вирок ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду лісничого Котовського лісництва ДСКП "Чорнобильська Пуща", будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою отримання незаконним шляхом деревини в Котовському лісництві ДСКП "Чорнобильська Пуща" та в подальшому грошових коштів від її реалізації, приблизно 15 квітня 2009 року, не маючи відповідних документів на порубку лісу, незаконно дав дозвіл ОСОБА_5 на порубку дерев у виділі 5 кварталу 96 та у виділі 2 та 4 кварталу 105 Котовського лісництва ДСКП "Чорнобильська Пуща", що знаходиться в зоні безумовного (обов’язкового) відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У період з 16 квітня до 8 липня 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які не були обізнаними щодо злочинних намірів ОСОБА_4, незаконно спиляно 154 дерева дуба сухостійного об’ємом 43,58 куб. м та сосни об’ємом 135 куб. м, чим заподіяно ДСКП "Чорнобильська Пуща" істотну шкоду. Зазначені дерева було вивезено за межі зони відчуження без належних документів та дозиметричного контролю.

ОСОБА_5 постановою суду від 24 грудня 2009 року звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 2671 КК України на підставі ст. 47 КК України у зв’язку з передачею його на поруки трудовому колективу ЗАТ ЦСМРК "Динамо", а кримінальну справу щодо нього закрито.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості покарання, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно виключив з обвинувачення ОСОБА_4 звинувачення його в порубці лісу об’ємом 90 куб. м за недоведеністю. Зазначає також, що цей факт значно впливає на розмір матеріальних збитків, заподіяних злочином.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, суди першої і апеляційної інстанцій зробили на підставі доказів, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону було досліджено та оцінено. Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 364, ст. 246, ч. 4 ст. 2671 КК України.

Доводи прокурора про неправильне та безпідставне виключення за недоведеністю з обвинувачення ОСОБА_4 звинувачення його в порубці 90 куб. м деревини сосни є безпідставними.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд під час розгляду та вирішення справи в апеляційному порядку відповідно до вимог кримінально-процесуального закону належним чином перевірив усі доводи апеляцій та в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення. Обґрунтовуючи свій висновок про доведеність винності ОСОБА_4 у незаконній порубці дуба сухостійного та 135 куб. м деревини сосни, суд апеляційної інстанції послався на показання ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, даних ними як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи в суді (т. 1 а.с. 103, 105, 110; т. 3 а.с. 376, 377, 381). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність винності засудженого у незаконній порубці дуба сухостійного і 135 куб. м деревини сосни та обґрунтовано виключив за недоведеністю з обвинувачення ОСОБА_4 звинувачення його у порубці 90 куб. м деревини сосни.

Прокурор у касаційному поданні фактично просить зазначеним і іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дав суд першої інстанції, і скасувати ухвалу апеляційного суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Однак, відповідно до ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати чи змінити судові рішення лише в разі істотного порушення судами першої і апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного судом засудженому покарання ступеню тяжкості злочину внаслідок його м’якості, колегія суддів вважає безпідставними.

При призначенні засудженому основного покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу, позитивну характеристику, вчинення ним злочину вперше, знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини. Призначене ОСОБА_4 основне покарання у виді позбавлення волі на 4 роки, звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом трирічного іспитового строку він не вчинить нового злочину та буде виконувати покладені на нього вироком суду обов’язки, на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів. Вважати призначене покарання надто м’яким підстав не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування судових рішень, не встановлено.

Оскільки підстави, передбачені ст. 398 КПК України, для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_4 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) та ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), колегія суддів

У задоволенні касаційного подання Прип’ятського спеціального прокурора Київської області, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Іванківського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 2 червня 2010 року щодо ОСОБА_4 відмовити.