Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області та касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 6 травня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2009 року щодо ОСОБА_3

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами; за ч. 1 ст. 135 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_3 призначено 5 (п’ять) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтися для реєстрації в зазначені органи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 6 426 грн. 38 коп. матеріальної та 50 000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_3 засуджено за те, що він 14 вересня 2008 р. приблизно о 20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем "ЗІЛ-4331", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Кірова в м. Бучі Київської області, на перехресті вулиць Кірова та Вокзальної, порушив вимоги пунктів 16.11, 1.5, 2.3 "б" Правил дорожнього руху, не надав дорогу транспортному засобу, що наближався до даного перехрестя по головній дорозі, виїхав на смугу зустрічного руху дороги по вул. Вокзальній внаслідок чого сталося зіткнення керованої ним автомашини з мотоциклом "Хонда" без номерних знаків під керуванням ОСОБА_2, який рухався по вул. Вокзальній у напрямку м. Бучі Київської області.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла "Хонда" отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третині з розповсюдженою рваною раною, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Після зіткнення ОСОБА_3, усвідомлюючи те, що потерпілий ОСОБА_2 знаходиться в небезпечному для життя стані, не вжив заходів для відвернення небезпеки для життя потерпілого та з місця події зник.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2009 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Київської області просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд. Зокрема, вважає, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, не врахував те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин і на момент розгляду справи не повністю відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, що свідчить про відсутність щирого каяття. Крім того, вважає, що апеляційний суд не дотримав вимог ч. 2 ст. 377 КПК України, оскільки в своїй ухвалі не дав відповідь на кожен довод апеляції прокурора.

У касаційній скарзі представник потерпілого адвокат ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора і представника потерпілого адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи касаційних подання і скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 і ч. 1 ст. 135 КК України, суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні в порядку ст. 299 КПК України доказами, зокрема показаннями засудженого, який визнав свою вину і не оспорював фактичні обставини справи, і ці висновки в касаційному поданні та касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено таке додаткове покарання як позбавлення права керувати транспортними засобами. Питання про доцільність його призначення віднесено на розсуд суду. Однак суд, як вбачається з матеріалів справи і як про це правильно вказується у касаційному поданні, всупереч вимогам закону належним чином не розглянув питання щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами та не навів у вироку мотиви прийнятого рішення.

Апеляційний суд, обґрунтовуючи свій висновок про недоцільність застосування до засудженого зазначеного додаткового покарання, в достатній мірі не оцінив і не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, а також те, що ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, завідомо залишив потерпілого від такого злочину без допомоги, а також той факт, що внаслідок дій засудженого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які призвели до обмеження життєдіяльності та порушення стану здоров’я, у зв’язку з чим йому було встановлено другу групу інвалідності (а.с. 125).

Не наведено у вироку і в апеляційній ухвалі переконливих доводів і на користь того, що існує можливість виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою, тобто застосування до нього ст. 75 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційних подання і скарги про неправильне застосування судами кримінально-процесуального та кримінального закону, у зв’язку з чим ухвалені у справі судові рішення щодо ОСОБА_3 належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи необхідно більш ретельно з’ясувати дані про особу ОСОБА_3 та обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання. Якщо винність ОСОБА_3 у вчиненні злочинів буде доведено, а кваліфікація його дій – підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального і кримінального законів, у тому числі, за наявності до того підстав, шляхом призначення йому більш суворого покарання.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) ), колегія суддів

Касаційне подання першого заступника прокурора Київської області та касаційну скаргу представника потерпілого адвоката ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 6 травня 2009 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2009 р. щодо ОСОБА_3 за м’якістю призначеного покарання скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Судді: