Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 5 серпня 2008 року за ч. 4 ст. 190,

ч. 2 ст. 358, ст. 70 КК України

на п’ять років позбавлення волі,

а на підставі ст. 75 КК України звільненого

від відбування покарання з випробуванням

на два роки іспитового строку,

ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства строком на два роки, за ч. 2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства строком на два роки, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання з покаранням, призначеним вироком від 5 серпня 2008 року, остаточно йому призначено шість років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства строком на два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" 14.811 грн. 24 коп.,

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він, будучи засновником і директором ПП "Ельбрус-Ч" 7 червня 2007 року склав, підписав, завірив печаткою і видав офіційний документ – довідку про доходи ОСОБА_6, яка не працювала на зазначеному підприємстві. Остання наступного дня подала цю довідку до ВАТ "Сведбанк" і отримала кредит у сумі 10.000 грн., який віддала ОСОБА_5, а той, зловживаючи довірою ОСОБА_6 та переконавши її, що буде повертати банку кредит, заволодів вказаними грошима.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 лютого 2010 року вирок змінено. Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства строком на два роки, за ч. 2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства строком на два роки, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, призначеною вироком від 5 серпня 2008 року, до остаточного покарання – п’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України апеляційний суд звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на два роки іспитового строку з покладенням обов’язку, передбаченого п. 3 ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок і ухвалу, а кримінальну справу – закрити за відсутністю в його діях складу злочинів. Твердить, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями норм КПК України (1001-05) , у тому числі з порушенням його права на захист. Вказує, що інкримінованих злочинів він не вчиняв.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка вважала, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, та просила скасувати ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до положень ст. 377 КПК України суд апеляційної інстанції в ухвалі поряд із іншими даними має не тільки коротко викладати зміст апеляції і результати розгляду справи, а наводити висновки по них і докладні мотиви прийнятого рішення.

У своїй апеляції прокурор ставив питання про зміну вироку в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначав, що суд, маючи дані про те, що ОСОБА_5 учинив злочин до постановлення попереднього вироку від 5 серпня 2008 року, яким його засуджено за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України на п’ять років позбавлення волі з випробуванням на два роки іспитового строку, в порушення вимог закону призначив засудженому остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання з покаранням, призначеним вироком від 5 серпня 2008 року. Наголошував, що за таких умов кожен з вироків щодо ОСОБА_5 повинен виконуватись самостійно.

Апеляційний суд, перевіряючи зазначені доводи прокурора, дійшов висновку, що вони є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а вирок суду – зміні, але при цьому постановив рішення, яким фактично продублював вирок місцевого суду.

Так, у мотивувальній частині ухвали апеляційний суд зазначив, що з огляду на хронологію вчинення засудженим злочинів і, беручи до уваги вимоги закону, кожен з вироків щодо ОСОБА_5 повинен виконуватись самостійно (а. с. 221), а в резолютивній частини свого рішення постановив вважати ОСОБА_5 засудженим до остаточного покарання, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, призначеною вироком від 5 серпня 2008 року.

Із цього випливає, що викладені в апеляції прокурора доводи про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_5 апеляційним судом залишені без належного реагування. Крім того, мотивувальна частина ухвали суперечить її резолютивній частині.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотними порушеннями вимог КПК України (1001-05) , вона підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.

Тому, керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 11 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий апеляційний розгляд.