Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до прокурора м. Маріуполя, Маріупольської місцевої прокуратури №1, третя особа - прокуратура Донецької області про визнання незаконною перевірки прокурора, надання нової відповіді, зобов'язання провести законну перевірку,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до прокурора м. Маріуполя, Маріупольської місцевої прокуратури №1 про визнання незаконною перевірки прокурора, надання нової відповіді, зобов'язання провести законну перевірку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що звернення позивача були належним чином розглянуті відповідачем, на що йому надано обґрунтовану та повну відповідь від 1 грудня 2014 року № 133-18-10.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надіслав прокурору м. Маріуполя письмові звернення від 31 жовтня 2014 року, 3 листопада 2014 року, 11 листопада 2014року, 18 листопада 2014 року, 19 листопада 2014 року в яких він виклав свою незгоду з позицією прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя у цивільній справі № 0538/5792/2012 за його позовом до голови Маріупольської міської ради, голови Донецької обласної державної адміністрації, Президента України, Генерального прокурора України та інших про визнання права користування квартирою, нецільове використання коштів на придбання квартири, неврахування медичного висновку при виділенні житла, незаконне проникнення сторонніх осіб до квартири та просив провести додаткову перевірку.

Прокурором м. Маріуполя були розглянуті вищезазначені звернення позивача та надано відповідь від 1 грудня 2014 року № 133-18-10.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотання щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 19 цього Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядається і вирішується у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Прокурором м. Маріуполя було повідомлено позивача про те, що всі перелічені ним у зверненнях доводи, були предметом судового розгляду Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя в цивільних та адміністративних справах, зокрема, про визнання втратившими права користування квартирою та виселення, визнання права власності на квартиру, про визнання незаконними та скасування розпоряджень Кабінету Міністрів України та рішень Маріупольської міської ради про надання квартир по вул. Таганрозькій в буд. 255 в м. Маріуполі, про відшкодування шкоди, щодо визнання протиправною діяльності посадових осіб виконкому міської ради щодо приховування медичного висновку. Йому також було роз'яснено, що у разі незгоди з прийнятими судовими рішеннями, він має право на їх оскарження.

Позивача було повідомлено, що за результатами проведеної перевірки 8 лютого 2013 року Орджонікідзевським РВ ММУ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв'язку із відсутністю у діях зазначених осіб складу кримінального правопорушення) кримінальні провадження № 42012050000000159 (щодо проникнення посадових осіб Маріупольської міської ради та комунального підприємства) та № 42012051010000008 (щодо проникнення лікарів швидкої медичної допомоги) закриті.

Відповідно п. 1 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року (1697-18) (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) органи прокуратури позбавлені повноважень проводити перевірки, нормою визначено, що нагляд за додержанням законів прокуратура може здійснювати лише у формі представництва інтересів у суді.

Крім того, зазначеним Законом не передбачено право прокурора проводити огляди та виїзди за місцем мешкання/виселення громадян.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суди повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих судових рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.