Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 1 лютого 2011 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, на судові рішення щодо ОСОБА_5,

постановою першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси від 1 липня 2009 року за результатами перевірки порушено кримінальну справу за фактом замаху на заволодіння бюджетними коштами щодо службових осіб ТОВ "Де Люкс 6" за ознаками злочину, передбаченого ст. 15, ст. 191 КК України.

Як вказано в постанові прокурора, службові особи товариства з грудня 2007 року по травень 2008 року, маючи злочинний намір на заволодіння коштами з державного бюджету України, шляхом порушення вимог податкового законодавства України, здійснили замах на заволодіння коштами в особливо великих розмірах, а саме у порушення п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року, сформулювали від’ємне значення з ПДВ в розмірі 330 000 грн., яке віднесли в графу "Сума, що належить бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку" та в декларації по ПДВ за травень 2008 року.

Постановою Малиновського районного суду від 30 грудня 2009 року постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 скасовано. Приймаючи таке рішення, суддя послався на те, що в постанові про порушення кримінальної справи та в наданих досудовим слідством матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, відсутні достатні дані, які б вказували на вчинення ОСОБА_5 даного злочину.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2010 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність приводів і підстав для порушення даної кримінальної справи. На думку прокурора, для порушення кримінальної справи було достатньо даних, які вказували на наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ст. 15, ст. 191 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 94 КК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому, закон не вимагає щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для ухвалення постанови. При цьому, суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Вказаних вимог закону місцевим судом не було дотримано.

Як убачається з постанови Малиновського районного суду м. Одеси, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи за фактом замаху на заволодіння бюджетними коштами щодо службових осіб ТОВ "Де Люкс 6", суд у постанові зазначив, що зібрані матеріали не містять даних, які б давали підстави для порушення кримінальної справи, оскільки діяння може мати ознаки привласнення чужого майна лише в тому випадку, якщо предметом є конкретне майно, ввірене особі. Крім того, в постанові про порушення кримінальної справи, прокурор фактично вказував на наявність у діях службових осіб ТОВ ознаки злочину, передбаченого ст. 212 КК України, оскільки зазначає про порушення встановленого законодавством порядку оподаткування юридичних та фізичних осіб. Однак у повному обсязі не було здійснено перевірку щодо наявності чи відсутності у діях службових осіб цього товариства ознак злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

Таким чином, місцевий суд замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальних справ, вдався до аналізу та оцінки зібраних досудовим слідством даних, що були підставами для порушення кримінальної справи, щодо наявності в діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ст. 15, ст. 191 КК України. Хоча, відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлення та формулювання об’єктивної сторони злочину та визначення правової природи дій з формування від’ємного значення ПДВ є завданням наступної стадії кримінального процесу – досудового слідства, а оцінка достатності та допустимості доказів повинна даватися судом при постановленні у справі остаточного рішення. Тобто, під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Посилання в постанові місцевого суду як на підставу для скасування постанови про порушення кримінальної справи на те, що в резолютивній частині цієї постанови не вказано за якою саме частиною ст. 191 КК України була порушена кримінальна справа, є необґрунтованою.

Як убачається з мотивувальної частини постанови про порушення кримінальної справи від 1 липня 2009 року першим заступником прокурора Малиновського району зазначено про те, що службові особи ТОВ "Де Люкс 6" вчинили замах на заволодіння коштами з державного бюджету в особливо великих розмірах і в їхніх діях вбачається ознаки злочину, передбаченого ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ст. 236-7 КПК України, якщо справу порушено не відносно особи, а по факту, то постанова про порушення кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів, якої стосується порушена за фактом вчинення злочину кримінальна справа, її захисником чи законним представником, але обов’язково з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи.

Як убачається з постанови місцевого суду, розглядаючи скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5, на постанову про порушення кримінальної справи щодо службових осіб ТОВ "Де Люкс 6" за фактом замаху на заволодіння бюджетними коштами щодо службових осіб цього товариства захисник, який подав скаргу, не зазначив у ній про те, які саме права та інтереси ОСОБА_5 унаслідок цього було порушено та в чому таке порушення полягало.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України, апеляційний суд, під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції під час розгляду скарг вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України.

Однак, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення, яким залишив без зміни постанову місцевого суду.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-IY від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.