Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 27 січня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 березня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року щодо ОСОБА_4

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Первоуральська Свердловської області

Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1,

такого, що судимості не має,

- за ч. 3 ст. 309 КК України на п’ять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 803 гривні 98 копійок за проведення судово-хімічної експертизи.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він на початку листопада 2006 року на городі свого домоволодіння АДРЕСА_1 зірвав листя з десяти рослин дикоростучої коноплі, з яких незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс у особливо великих розмірах загальною масою 6763,3 грама. У подальшому вказаний наркотичний засіб засуджений незаконно зберігав для особистого вживання без мети збуту в сараї свого домоволодіння до вилучення 25 лютого 2007 року працівниками міліції.

Крім того, 20 вересня 2009 року засуджений повторно на присадибній ділянці свого домоволодіння АДРЕСА_1 зірвав три рослини дикоростучої коноплі та залишив їх зберігати на землі без мети збуту. Після чого ОСОБА_4 зірвав ще дві рослини, з яких обірвав верхівки, висушив їх та зберігав за місцем свого проживання для власного вживання. 2 жовтня 2009 року в ході проведення санкціонованого обшуку на території домоволодіння засудженого було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс у великих розмірах масою відповідно 0,54 г, 2,9 г, 134 г, 49,9 г, 25,9 г, 19,7 г, 178 г, 60,5 г, 46,9 г, 20,4 г, 0,45 г, 0,63 г, 184 г, 302 г, 1139 г, який він зберігав для власного вживання без мети збуту.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, просять скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивують тим, що суд незаконно розглянув справу в скороченому порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, оскільки засудженому не було належним чином роз’яснено положень вказаного закону, а також суд не звернув уваги та те, що ОСОБА_4 у вчиненні злочину в 2007 році фактично визнав свою лише частково. Вважають, що судом було порушено право засудженого на захист, оскільки останній відмовився від послуг захисника у зв’язку з відсутністю коштів. Крім того, зазначають, що суд при постановленні вироку не врахував постанови Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2007 року про направлення справи для проведення додаткового розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг засудженого та захисника, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_4 у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби в особливо великих розмірах, та незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчинених повторно, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах, є законними та в касаційних скаргах не оскаржуються.

Дії ОСОБА_4 відповідно за ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи касаційних скарг про незаконність розгляду кримінальної справи у суді в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, позбавлені підстав.

Як убачається із протоколу судового засідання, під час розгляду справи 16 лютого 2010 року ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів за викладених у вироку обставин визнавав повністю. Засудженому було роз’яснено положення ч. 3 ст. 299 КПК України, зокрема, наслідки такого порядку розгляду справи.

Після дослідження всіх матеріалів справи та перерви суд продовжив розгляд справи 3 березня 2010 року. При з’ясовуванні в учасників процесу питання щодо доповнення судового слідства, засуджений на підтвердження добровільності та істинності своєї позиції щодо розгляду справи у скороченому порядку подав відповідну заяву.

Є безпідставними і твердження засудженого та його захисника про порушення судом права на захист.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_4 належним чином роз’яснювалися права, передбачені ст. 263 КПК України, у тому числі право мати захисника. Згідно з протоколом судового засідання засуджений відмовився від послуг захисника та виявляв бажання самостійно здійснювати захист свої прав та законних інтересів.

Після проголошення вироку засуджений відмовився знайомитися з протоколом судового засідання та зауважень на нього не подавав.

Доводи засудженого аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції, не встановлено.

Таким чином, при перевірці даної справи за доводами, викладеними у касаційних скаргах, не виявлено передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

У задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 відмовити.