Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_4

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 грудня 2009 року,

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, незаконно придбав та зберігав з метою збуту, а 6 березня 2009 року незаконно збув ОСОБА_5 особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (маріхуана), вагою 3,06 г.

У касаційному поданні прокурор посилається на необґрунтоване застосування судом ст. 75 КК України, що призвело до призначення засудженому ОСОБА_4 надмірно м’якого покарання. Просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, є обґрунтованим і не оспорюється прокурором.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України є правильною і також не оспорюється у касаційному поданні.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого – його молодий вік, те, що він є інвалідом ІІ групи з дитинства, хворіє на ДЦП (а.с. 83), навчається, позитивно характеризується за місцем навчання та мешкання, раніше не судимий, також відсутність обтяжуючих покарання обставин і, дійшовши обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, звільнив його від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк максимальною тривалістю.

Апеляційний суд постановив ухвалу відповідно до вимог ст.ст. 362, 377 КПК України.

Враховуючи викладене, підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання несправедливим внаслідок м’якості, про що йдеться в касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.