Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 24 березня 2010 року щодо ОСОБА_1

Вироком суду

ОСОБА_1,

НОМЕР_1, така, що раніше не засуджувалася

засуджена:

за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до арешту на строк 5 місяців;

за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до арешту на строк 5 місяців 20 днів з конфіскацією наркотичних засобів, які були предметом контрабанди, та без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді арешту на строк 5 місяців 20 днів з конфіскацією наркотичних засобів, які були предметом контрабанди, та без конфіскації майна.

Постановлено зарахувати ОСОБА_1 у строк призначеного покарання час перебування під вартою з 5 жовтня 2009 року та звільнено її від відбування покарання у зв’язку з відбуттям призначеного за вироком суду покарання.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судове рішення щодо якого не оскаржується.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.

4 жовтня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в с. Ізварино Краснодонського району Луганської області за попередньою змовою з метою особистого вживання придбали особливо небезпечну наркотичну речовину – опій ацетильований, який в подальшому зберігали у кармані дамської сумки, яка належить ОСОБА_1, до моменту затримання – 4 жовтня 2009 року.

4 жовтня 2009 року приблизно о 18 годині 40 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за попередньою змовою намагалися перемістити через митний кордон України на митному посту "Ізварино" Луганської митниці до Російської Федерації з приховуванням від митного контролю особливо небезпечну наркотичну речовину – опій ацетильований, маса якого у перерахунку на суху речовину складає 0,12 грама, яка знаходилася у дамській сумочці ОСОБА_1, однак о 18 годині 40 хвилин 4 жовтня 2009 року їх дії були викриті та припинені працівниками Луганської митниці.

Як убачається з касаційного подання та доповнень до нього заступник прокурора Луганської області, не оспорюючи правильність кваліфікації, обгрунтованість засудження та обрану ОСОБА_2 міру покарання, порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених нею злочинів та даним про її особу внаслідок м’якості. За змістом касаційного подання прокурор вважає, що ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 305 КК України безпідставно всупереч вимогам ч. 3 ст. 60 КК України призначено покарання у виді арешту, оскільки засуджена на час постановлення вироку мала дитину до 7 років. Крім того, вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є м’яким.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильність кваліфікації його дій та обрана йому міра покарання у касаційному поданні прокурора не оспорюються, а тому колегія суддів відповідно до вимог ст. 395 КПК України переглядає законність та обґрунтованість вироку суду в касаційному порядку лише щодо ОСОБА_1 - в межах поданого касаційного подання.

Викладені в поданні прокурора доводи про те, що ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 305 КК України і за сукупністю цих злочинів, судом безпідставно всупереч вимогам ч. 3 ст. 60 КК України призначено покарання у виді арешту, оскільки засуджена на час постановлення вироку мала дитину до 7 років, перевірені і визнані обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 КК України арешт не застосовується, зокрема, до жінок, які мають дітей віком до семи років.

З матеріалів кримінальної справи (а.с. 181) вбачається, що ОСОБА_1 має дитину – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому на час постановлення вироку не виповнилося семи років, а тому обране ОСОБА_1 покарання у вигляді арешту за ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 305 КК України та за сукупністю цих злочинів не відповідає вимогам закону.

Твердження прокурора про необхідність скасування вироку суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання у зв’язку з його м’якістю перевірені і також визнані обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, які пом’якшують чи обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для перевиховання та таке, яке б попередило скоєння особою нових злочинів.

Відповідно до положень ст. 69 КК України призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов’язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання.

На думку колегії суддів Верховного Суду України, судом зазначені вимоги закону не виконані у повному обсязі.

Так, суд, обґрунтовуючи застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, зазначив, що вона повністю визнала свою провину, щиросердно розкаюється, сприяла слідчим органам та суду у розкритті злочинів, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше несудима, та визнав ці обставини як виключні. У той же час ці обставини суд визнав пом’якшуючими її покарання. Інших обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_1 злочинів судом не зазначено.

Проте, суд не достатньо врахував, що ОСОБА_1 вчинила злочини у сфері обігу наркотичних засобів, те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 305 КК України, віднесено законом до категорії тяжких злочинів.

Таким чином, застосування судом ст. 69 КК України належним чином не мотивовано, а призначене покарання не відповідає тяжкості скоєних злочинів та особі засудженої внаслідок м’якості.

За таких обставин вирок суду у частині призначеного ОСОБА_1 покарання підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді суд дійде висновку про винність ОСОБА_1, у вчиненні злочинів за аналогічних обставин, – призначене їй покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ) та п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Скасувати вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 24 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону та у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та даним про її особу внаслідок м’якості, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.