Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 листопада 2009 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено: за ч. 2 ст. 364 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на три роки; за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на три роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, з покладенням обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з’являтися у ці органи для реєстрації.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

такого, що не має судимості,

засуджено: за ч. 2 ст. 364 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на три роки; за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на три роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, з покладенням обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з’являтися у ці органи для реєстрації.

За ч. 2 ст. 367 КК України ОСОБА_6 на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

такого, що не має судимості

засуджено: за ч. 2 ст. 364 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на два роки; за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на два роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, з покладенням обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з’являтися у ці органи для реєстрації.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3 лютого 2010 року вирок щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в частині їх засудження за ч. 2 ст. 366 КК України на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7-1 КПК України скасовано, а провадження у цій частині справи закрито у зв’язку із закінченням строків давності. Визнано ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 засудженими за ч. 2 ст. 364 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків; ОСОБА_7, ОСОБА_6 на три роки, а ОСОБА_5 на два роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, з покладенням обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з’являтися у ці органи для реєстрації. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винними у тому, що вони, будучи службовими особами та обіймаючи посади: ОСОБА_7 – заступника начальника УВТК ВП "Хмельницька АЕС" (далі ХАЕС), ОСОБА_6 - головного інженера, а ОСОБА_5 – начальника УВТК зазначеної станції, з листопада 1999 року по серпень 2000 року, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення п. 3.13, п.3.20.3, п.4.2. та додатку № 2 до Інструкції "Про порядок проведення вхідного контролю промислової продукції на ХАЕС", всупереч дійсному технічному стану конденсатора, ОСОБА_7 організував і підписав, ОСОБА_5 підписав, а ОСОБА_6 затвердив, фіктивний акт повторного вхідного контролю від 25 квітня 2000 року, згідно з яким було незаконно занижено вартість конденсатора до 10 % і таким чином його вартість безпідставно зменшена з 26 177 421 грн. до 3 769 548 грн. У подальшому ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 здійснили відчуження конденсатора ТОВ "Енергетика" в обмін на циліндр високого тиску (далі ЦВТ) до парової турбіни. На підставі договору представники ТОВ "Енергетика" у серпні 2000 року вивезли з ХАЕС окремі складові конденсатора вартістю 18 177 000 грн., поставивши елементи ЦВТ вартістю 3 141 000 грн. Внаслідок чого ХАЕС було спричинено шкоду на загальну суму 15 035 710 грн.

Крім того, ОСОБА_6, обіймаючи посаду генерального директора ХАЕС, 19 липня 2001 року проявив службову недбалість порушив процедуру конкурсного відбору постачальників товарів і послуг, під час підготовки та укладання договору на проведення модернізації статора турбогенератора та поставку запасних частин і матеріалів на його проведення, не використав можливість отримати безпосередньо від виробника фірми "Альстом Пауер" (Польща) інформації про дійсну вартість витрат на зазначені товари і послуги та без обґрунтування цін надав перевагу та підписав з ВГЦ "Піраміда" вказаний договір. У результаті чого на ХАЕС були поставленні запчастини та матеріали за завищеними цінами на загальну суму 8 541 133 грн. 39 коп., що спричинило тяжкі наслідки інтересам державного підприємства.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо всіх засуджених з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м’якості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування вироку із закриття провадження у справі, оскільки на його думку він злочинів не вчиняв, а висновок суду ґрунтується на суперечливих доказах. Посилається на однобічність та неповноту досудового слідства та судового розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 підтримала частково, засуджених ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу, засудженого ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинах підтверджена сукупністю доказів, зібраних по справі, перевірених під час судового розгляду та обґрунтовано покладених судом в основу вироку, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що саме ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 займався питанням щодо укладання і виконання бартерного договору між ХАЕС та ТОВ "Енергетика". Крім того, він зазначав про те, що необхідності укладати такий договір не було, оскільки він був збитковим для ХАЕС. Свідок ОСОБА_9 також підтверджував те, що про обмін конденсатора на ЦВТ йому казав ОСОБА_7, який займався підготовкою бартерного договору на виконання вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також підтверджували обставини укладання бартерного договору між ХАЕС та ТОВ "Енергетика" за участю засуджених. Ці показання повністю узгоджуються з розпорядженням № 126-01Х 269 від 17 квітня 1998 року на підставі наказу НАЕК "Енергоатом" № 6 згідно з яким начальник УВТК ОСОБА_5 призначений відповідальною особою за створення, зберігання і відпуск обладнання запасних частин та матеріалів віднесених в централізований запас ХАЕС, актом повторного вхідного контролю від 25 квітня 2000 року підписаного ОСОБА_5, згідно з яким, ступінь придатності конденсатора становила не більше 10 %, а його залишкова вартість - 3 769 548 грн., згідно формуляра на заповнення акту вхідного контролю промислової продукції, що надходить на ХАЕС, затвердженого 9 березня 2000 року, відповідно до якого, акт повторного вхідного контролю затверджується начальником ОСОБА_13, ступінь придатності обладнання у відсотках в акті не вказується. Даними, що містяться в акті документальної ревізії фінансово-господарської діяльності ХАЕС від 6 квітня 2001 року, унаслідок неправильно проведеної дооцінки конденсатора призвело до укриття незаконних витрат на суму 15 035 710 грн. Крім того, згідно з даними висновку почеркознавчої експертизи саме ОСОБА_5 виконав підписи і рукописні надписи в бартерному договорі і специфікаціях до нього між ТОВ "Енергетика" і ХАЕС, актах від 25 квітня 2000 року, на службовій записці від 6 травня 2000 року, розрахунку вартості конденсатора за 2000 рік, розпорядженнях від 15 серпня 2000 рік про оприбуткування вантажу, листі ТОВ "Енергетика" № 18 від 1 серпня 2000 рік, примірниках матеріальних перепусток на вивезення трубок конденсатора.

У ході досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винність засудженого в цих злочинах у вироку належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, а тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_5 про неповноту і однобічність досудового слідства та судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України судом кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України та є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, призначаючи ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 покарання, судом враховано, що вони раніше не судимі, позитивно характеризувалися за місцем роботи, ОСОБА_5 мав на утриманні неповнолітню дитину, а ОСОБА_7 батьків похилого віку, які хворіють. Тому колегія суддів вважає, що зазначені обставини та дані про особи засуджених давали суду підстави для застосування щодо них ст. 75 КК України й звільнення їх від відбування покарання з випробуванням, оскільки їх виправлення можливе без відбування покарання.

У зв’язку з цим, доводи касаційного подання про явну несправедливість внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 покарання, колегія суддів вважає безпідставними.

Також необґрунтованими є доводи засудженого про те, що суд не дав оцінки висновку судово-бухгалтерської експертизи щодо вартості конденсаторної установки до парової турбіни, оскільки як убачається з вироку, судом наведені мотиви, з яких він не погодився з цим висновком, з такими мотивами погоджується й колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в касаційному порядку не виявлено.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо засуджених дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_5 на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засуджених відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційного подання та касаційної скарги має бути відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-IY від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 лютого 2010 року щодо засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без зміни.