Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Тилика Т.М.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 25 січня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Турійського районного суду Волинської області від 29 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 квітня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч.4 ст. 186 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч.4 ст. 186 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.4 ст. 186 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 06 квітня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 визнані винними у тому, що вони 17 грудня 2007 року, приблизно о 10 год. 30 хв., за попередньою змовою, проникли через незамкнені двері до будинку АДРЕСА_1, у якому перебував ОСОБА_7 ОСОБА_4, з метою подолання можливого опору потерпілого, завдав йому удар кулаком у обличчя, після чого зв’язав руки та зачинив у ванній кімнаті. Потім ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 відкрито викрали належне потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 майно на загальну суму 89 322 грн. 61 коп., чим заподіяли їм матеріальну шкоду у великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 викрали паспорт громадянина України, членський квиток "ФСК "Динамо", посвідчення водія, талон попереджень та дозвіл на зброю на ім’я ОСОБА_8, візитні картки та електронну банківську картку, які не становлять матеріальної цінності.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на неправильну кваліфікацію його дій та суворість призначеного йому покарання. Вважає, що дійсну кількість, вагу та вартість викрадених золотих виробів не встановлено, а висновки суду у цій частині грунтуються на припущеннях, що призвело до невірної кваліфікації його дій. З цих підстав просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч.4 ст. 186 КК України на ч.3 ст. 186 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на ті ж доводи, а також просить врахувати всі обставини, які пом’якшують покарання. Вважає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину. З цих підстав просить судові рішення щодо нього скасувати, перекваліфікувати його дії з ч.4 ст. 186 КК України на ч.3 ст. 186 КК України та застосувати ст. 75 КК України і звільнити від відбування покарання з випробуванням.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на те, що його причетність до вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, у судовому засіданні у встановленому законом порядку не була доведена, його показання про непричетність до вчинення грабежу у великих розмірах не були спростовані і його винність в установленому законом порядку не була встановлена, в основу вироку покладені докази, достовірність яких викликає сумніви. З цих підстав просить судові рішення щодо нього скасувати, дати правильну кваліфікацію вчиненому, якщо мало місце злочину, призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Тилика Т.М., який вважав касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг засуджених, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для їх задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, з проникненням у житло, у великих розмірах, підтверджуються сукупністю зібраних в установленому законом порядку та належно досліджених в судовому засіданні доказів.

ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 частково визнали себе винуватими у вчиненні злочину і не заперечували факт проникнення до будинку подружжя ОСОБА_8 на прохання незнайомих осіб з метою вчинити там безлад і викрасти незначну кількість речей.

З показань потерпілого ОСОБА_7 убачається, що вранці 17 грудня 2007 року перебував у будинку своїх родичів ОСОБА_8, куди проникли незнайомі особи, йому завдали удар у лице і розбили ніс, після чого закрили у ванній кімнаті. Вони запитували його про місце знаходження грошей і шукали щось у будинку.

Ці показання ОСОБА_7 підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події і на місці показав, як було вчинено злочин. Його показання об’єктивно підтверджуються даними протоколу огляду місця події, у якому зафіксовано порушення обстановки у квартирі після вчинення злочину, а також виявлено сліди крові у коридорі, де завдали удар ОСОБА_7, та у ванній кімнаті, де його потім утримували.

При пред’явленні для впізнання ОСОБА_7 вказав на підсудних, як на осіб, які проникли у будинок його родичів ОСОБА_8 і викрали майно, а також впізнав у ОСОБА_4 особу, яка завдала йому удар в обличчя.

Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про правильність висновків суду та повну доведеність винуватості ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 у вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.

Доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про неправильну кваліфікацію їх дій через невірно встановлену кількість та вартість викрадених речей, аналогічні доводам їх апеляційних скарг, вони були ретельно перевірені при апеляційному розгляді справи і обґрунтовано відхилені з наведенням аргументованих мотивів.

Також не знайшли підтвердження доводи скарг засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про суворість призначеного їм покарання за вчинений злочин.

Призначене ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особу - вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувались за місцем проживання, мали на утриманні малолітніх дітей, а також обставину, яка пом’якшує покарання – відшкодування заподіяної шкоди та призначив їм мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.4 ст. 186 КК України. Воно є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та судового розгляду справи, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості та кваліфікації дій ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 органами досудового слідства та судом не допущено. Висновки суду грунтуються на допустимих та достатніх доказах.

Підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України і ч.1 п.2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10 залишити без задоволення.