Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Калашнікової О.В.,

секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

третьої особи: ОСОБА_2,

представників третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до Лохвицької міської ради Полтавської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, Відділу Держгеокадастру в Лохвицькому районі Полтавської області, про визнання рішення недійсним, касаційне провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лохвицької міської ради Полтавської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, Відділу Держгеокадастру в Лохвицькому районі Полтавської області, про визнання рішення недійсним.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є власником 14/50 частки житлового будинку із відповідною кількістю надвірних споруд, незавершеного об'єкту будівництва магазину-кафе та готелю за адресою АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2007 року. Право власності на нерухоме майно зареєстровано 29 квітня 2008 року в установленому законом порядку.

12 червня 2008 року Лохвицька міська рада приймає рішення № 24, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0238 га в АДРЕСА_2 та надає дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації землеустрою щодо посвідчення права користування згаданою земельною ділянкою.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Держкомзему в Полтавській області від 05 квітня 2011 року встановлено, що земельна ділянка, яка передається в користування ОСОБА_2 "накладається" на земельну ділянку, яка перебуває в його фактичному користуванні на площі близько 17 м.

Відповідачем, під час прийняття оскаржуваного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0238 га в АДРЕСА_2, були порушені його права, як суміжного землекористувача, та не були враховані попередні рішення про надання йому дозволу на проектування та будівництво.

Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0238 га в АДРЕСА_2 призвело до того, що частина незавершеного будівництвом об'єкту, який належить йому на праві приватної власності та територія необхідна для обслуговування запроектованого будівництва потрапила до меж земельної ділянки, яка передається в користування ФОП ОСОБА_2

Таким чином, відповідачем було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0238 га АДРЕСА_2 без погодження меж земельної ділянки зі суміжними землекористувачами, що є порушенням статті 184 Земельного Кодексу України, відповідно до якої - Землеустрій передбачає: а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань.

Позивач просив визнати недійсним рішення Лохвицької міської ради № 24 від 12 червня 2008 року "Про розгляд заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на передачу в користування земельної ділянки".

Чорнухинський районний суд Полтавської області постановою від 12 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнив.

Визнав недійсним рішення Лохвицької міської ради № 24 від 12 червня 2008 року "Про розгляд заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на передачу в користування земельної ділянки".

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 квітня 2016 року, постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року скасував, прийняв нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 відмовив.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Третя особа ОСОБА_2 та представник Відділу Держгеокадастру в Лохвицькому районі Полтавської області у своїх запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на її необґрунтованість, просять залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) стосовно "суду, встановленого законом".

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З аналізу позовних вимог ОСОБА_5 вбачається, що причиною звернення його до суду стало фактично рішення Лохвицької міської ради згідно якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2 під будівництво магазину "Промтовари" площею 0,0238 га у АДРЕСА_2; надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою в АДРЕСА_2 із земель комерційного призначення та зобов'язано гр. ОСОБА_2 у місячний термін укласти угоду про користування земельною ділянкою. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0238 га в АДРЕСА_2 призвело до того, що частина незавершеного будівництвом об'єкту, який належить позивачу на праві приватної власності та територія необхідна для обслуговування запроектованого будівництва потрапила до меж земельної ділянки, яка передається в користування ФОП ОСОБА_2

Тобто мова йде про захист порушеного права користування позивачем земельною ділянкою зі сторони третьої особи.

Спір у справі, що розглядається стосується встановлення права користування землею, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 29 вересня та 04 листопада 2015 року (справи №№ 21-345а15, 21-3296а15 відповідно).

Не обговорюючи питання правильності застосування судами норм Земельного Кодексу України (2768-14) , враховуючи те, що фактично між сторонами існує спір про право, колегія суддів прийшла до висновку, що зазначені вимоги повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 167, 221, 223, 228, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року в цій справі скасувати.

Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства з а к р и т и.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.