Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 13 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними поданнями заступника Генерального прокурора України та заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Стрий Львівської області, громадянина України, не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КК України на підставі ст. 47 КК України у зв’язку з передачею його на поруки трудовому колективу ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" за умови, що він протягом року виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, а кримінальну справу щодо нього закрито.

ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду директора ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА", будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі функції, 12 травня 2009 року без згоди Державної податкової інспекції у місті Рівне уклав з фізичною особою договір купівлі-продажу про відчуження нерухомого майна (комплексу технологічних мереж внутріплощадочної мережі зворотного водопостачання та внутріплощадочної мережі хімічно забруднених стоків рідин), яке належало на праві власності ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" і перебувало у податковій заставі. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов’язків, ВАТ "РЗТА" заподіяно істотну шкоду на загальну суму 72 тис. грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України ставить питання про скасування зазначеної постанови і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Мотивує тим, що всупереч вимогам ст. 64 КПК України, суд не переконався в тому, що діяння, яке інкриміновано ОСОБА_4, дійсно мало місце і що воно містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та не дав оцінку зібраним у справі доказам. Також зазначає, що суд необґрунтовано передав ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів", оскільки він не є членом цього колективу.

У касаційному поданні заступник прокурора Рівненської області ставить питання про скасування зазначеної постанови щодо ОСОБА_4 і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. Мотивує тим, що ОСОБА_4 обіймав посаду директора, трудовому колективу якого він був переданий на поруки, що унеможливлює застосування до нього заходів виховного характеру.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подань, колегія суддів вважає, що касаційні подання задоволенню не підлягають з таких підстав.

Заступник Генерального прокурора України у касаційному поданні вказує на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КК України у зв’язку з передачею його на поруки, допустив порушення кримінального і кримінально-процесуального закону. Зокрема прокурор зазначав, що суд всупереч вимогам ст. 64 КПК України не переконався в тому, що діяння, яке інкриміновано ОСОБА_4, дійсно мало місце і що воно містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та не дав оцінку зібраним у справі доказам.

Такі доводи прокурора не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 КПК України, яка регламентує закриття справи під час її попереднього розгляду, при наявності обставин, передбачених у тому числі й ст. 10 КПК України, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом. За наявності підстав, зазначених у ст. 47 КК України, та згідно з вимогами ч. 3 ст. 10 КПК України у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні, виносить постанову про закриття справи.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання трудового колективу ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" про передачу ОСОБА_4 на поруки було заявлено до початку попереднього розгляду справи і вирішено судом під час її попереднього розгляду, судове слідство у справі не проводилося, що не суперечить вимогам ст. 248 КПК України, яка регламентує закриття справи під час її попереднього розгляду.

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, відповідно до ч. 1 ст. 47 КК України може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, вислухавши думку учасників попереднього розгляду справи і висновок прокурора, який не заперечував проти закриття справи та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки, урахував його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, той факт, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, його згоду на закриття справи, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України належить до категорії злочинів невеликої тяжкості, наявність клопотання трудового колективу ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" та протоколу загальних зборів цього колективу щодо передачі ОСОБА_4 на поруки.

Викладені в касаційному поданні прокурора доводи про те, що суд не врахував той факт, що ОСОБА_4 не є членом трудового колективу ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів", на поруки якого він переданий, оскільки займає посаду директора відокремленої структурної одиниці – ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА", є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що відповідно до наказу ВАТ "РЗТА" № 17 від 7 квітня 2009 року ОСОБА_4 – першого заступника голови Правління ВАТ "РЗТА", призначено на посаду директора ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" за сумісництвом (т. 1, а.с. 23).

Той факт, що ОСОБА_4 було передано на поруки підпорядкованому йому трудовому колективу (що на думку заступника прокурора Рівненської області унеможливлює застосування до нього заходів виховного характеру), в даному конкретному випадку не може бути підставою для скасування постанови суду про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею його на поруки, оскільки із дня винесення постанови минуло більше року, рішення колективу підприємства про відмову від поручительства до суду протягом 2009-2010 років не надходило (це підтверджується листом, який надійшов 11 січня 2011 року із Рівненського міського суду Рівненської області до Верховного Суду України), даних про те, що ОСОБА_4 ухилявся від заходів виховного характеру чи вчиняв протиправні дії немає, тобто мета, яка ставилася при передачі його на поруки, досягнута.

Ураховуючи зазначені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4

Оскільки підстави, передбачені ст. 398 КПК України, для скасування або зміни судового рішення щодо ОСОБА_4 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) та ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), колегія суддів

У задоволенні касаційних подань заступника Генерального прокурора України та заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року відносно ОСОБА_4 відмовити .