Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 13 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого адвоката ОСОБА_5 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 8 червня 2010 року відносно ОСОБА_7

Зазначеним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зелена Поляна Червоноармійського району Житомирської області, громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 (три) роки 4 (чотири) місяці позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7: на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 20 000 грн. та 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати в сумі 1126 грн. 56 коп. за проведення балістичних експертизи; на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області судові витрати в сумі 375 грн. 60 коп. за проведення хімічної експертизи.

ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 16 серпня 2009 року приблизно о 20 год. 20 хв. під час полювання на території урочища "Біла школа", розташованого поблизу с. Зелена Поляна Червоноармійського району Житомирської області, порушуючи правила поводження зі зброєю, достовірно знаючи про те, що поряд з ним знаходиться інший мисливець, при перезарядженні власної мисливської гладкоствольної вогнепальної рушниці моделі "HELICE" № 3516, 16 калібру, під час з’єднання ударно-спускового механізму зі стволами рушниці, допустив самовільний постріл, заряд від якого влучив у ОСОБА_9, який рухався попереду в попутному напрямку, спричинивши йому з необережності тілесні ушкодження у вигляді проникаючого вогнепального дробового поранення голови з ушкодженням стовбуру головного мозку, від яких останній помер на місці пригоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 8 червня 2010 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого адвокат ОСОБА_5, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 змінити у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості вироку, звільнити засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, а також зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8 до 20 тис. грн.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення адвоката ОСОБА_5, який підтримав доводи своєї касаційної скарги, пояснення представника потерпілої ОСОБА_6, який просив касаційну скаргу не задовольняти, прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу треба задовольнити частково, зменшити суму, стягнуту на відшкодування моральної шкоди до 100 000 грн., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, суд зробив на підставі доказів, які є у справі. Висновки суду в цій частині в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи адвоката ОСОБА_5, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суд при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі врахував тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого злочину, який відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості, визнання засудженим своєї вини у вчиненні злочину, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування шкоди, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, посередню характеристику, недбале поводження з несправною вогнепальною зброєю, яка піддавалася ремонту, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_9

Таким чином суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, вимог статей 65–67 КК України (2341-14) не порушив. Підстав для пом’якшення покарання та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, не вбачається. Призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи адвоката ОСОБА_5 про те, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь потерпілої ОСОБА_8, є невиправдано великим, колегія суддів вважає обґрунтованими. З урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи той факт, що ОСОБА_7 вчинив злочин з необережності, колегія суддів вважає за можливе зменшити суму, стягнуту на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди, до 100 000 грн.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) ), колегія суддів

Касаційну скаргу захисника засудженого адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 8 червня 2010 року щодо ОСОБА_7 змінити, зменшити суму, стягнуту на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди, до 100 000 грн.