Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 13 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 3 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік позбавлення волі, за ч. 3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах МВС України строком на три роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено один рік дев’ять місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах МВС України строком на три роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого відділення карного розшуку Жидачівського РВ УМВСУ у Львівській області, вчинив зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і державним інтересам, та шахрайство у великих розмірах. Отримавши від подружжя ОСОБА_6ОСОБА_7 усне повідомлення про незаконне заволодіння їхнім автомобілем, вчинене невідомими особами 2 жовтня 2004 року, ОСОБА_5 не порушив кримінальну справу, а запропонував потерпілим за винагороду допомогти повернути викрадене авто і, одержавши у листопаді 2004 року від останніх обумовлені 3.500 доларів США (18.571 грн.), гроші привласнив, а авто не повернув.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок, а справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 і дані про його особу, внаслідок чого безпідставно застосував до нього правила ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, просила скасувати вирок, а справу – направити на новий судовий розгляд, виступ засудженого ОСОБА_5, який просив залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у зловживанні службовим становищем що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і державним інтересам, та шахрайстві у великих розмірах, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які були предметом судового дослідження, у тому числі власними показаннями засудженого, показаннями потерпілих і свідків, що в касаційному поданні під сумнів не ставляться.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 190 і ч. 3 ст. 364 КК України є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Що стосується покарання ОСОБА_5, яке, на думку прокурора, є м’яким і не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

Приймаючи рішення про покарання ОСОБА_5 та призначаючи його нижче від найнижчих меж, встановлених в санкціях ч. 3 ст. 190 і ч. 3 ст. 364 КК України, суд, як видно з вироку, урахував, що ОСОБА_5 вперше притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувався за місцем проживання, є учисником бойових дій, він визнав свою вину, щиро розкаявся і відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, і останні просили суд його суворо не карати. За таких обставин рішення суду про застосування щодо ОСОБА_5 положень ст. 69 КК України є обґрунтованим.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що засуджений вже відбув призначене йому покарання, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.