Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 13 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2010 року, якою кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості

на підставі ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 309 КК України закрито на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв’язку з його добровільним зверненням до лікувального закладу та проходженням лікування від наркоманії,

ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він 29 вересня 2009 року на території Тернопільського обласного протитуберкульозного диспансеру в с. Великі Гаї Тернопільського району у невстановленої слідством особи незаконно придбав наркотичні засоби – три таблетки, що містять метадон загальною вагою 0,075 грами, які незаконно зберігав без мети збуту та які того ж дня на вул. Микулинецькій у м. Тернополі в нього вилучили працівники міліції.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2010 року кримінальну справу закрито на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв’язку з добровільним зверненням ОСОБА_5 до лікувального закладу та проходженням курсу лікування від наркоманії.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову, а справу - направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд неправильно застосував кримінальний закон. Зазначає, оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин під час проходження курсу лікування від наркоманії, то він не підлягав звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, просив скасувати постанову суду з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 309 КК України, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України.

Згідно з положеннями ч. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави суду необхідно з’ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 чотири рази притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, реально відбував покарання (а. с. 96), а, крім того постановою суду від 2 лютого 2009 року його було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України у зв’язку з добровільним проходженням курсу лікування від наркоманії у Тернопільському обласному комунальному наркодиспансері в період з 7 по 21 грудня 2008 року (а. с. 101).

29 вересня 2009 року ОСОБА_5 знову вчинив злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, а суду надав довідку з Тернопільського обласного комунального наркодиспансеру № 1103/1 від 23.03.2010 року про проходження курсу лікування від наркоманії в період з 1 грудня 2008 року по час розгляду справи в суді (а. с. 178). Вказану довідку суд розцінив як підставу для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, при цьому належним чином не з’ясував, чи дійсно той звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування добровільно, маючи на меті позбутися залежності від наркоманії, а не з метою ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

За таких обставин доводи прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість постанови через істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону є слушними.

Постанова суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно перевірити матеріали справи, звернути увагу на всі зазначені недоліки, усунути їх і в залежності від встановленого постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.