Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на судові рішення щодо ОСОБА_5

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_4 задоволено частково й постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь потерпілих матеріальної шкоди 15 297, 9 грн., витрати на правову допомогу у сумі 1 500 грн., а також на користь кожного із них по 20 000 грн. моральної шкоди.

Окрім того, постановлено стягнути із ЗАТ "Просто – страхування" моральну шкоду на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по 25 500 грн. кожному.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 9 вересня 2009 року апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково, розмір стягнення із ОСОБА_5 збільшено й визначено стягнути з неї на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по 25 000 грн. моральної шкоди.

Цей же вирок у частині матеріальних стягнень із ЗАТ "Просто - страхування" на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4 скасовано.

ОСОБА_5 визнано винуватою у тому, що вона 24 липня 2008 року приблизно о 10 год. 20 хв., керуючи автомобілем "Шевролет Aveo SF 48 Y", державний номер НОМЕР_1, рухаючись із виїзду між будинками № №12 та 14 по вул. Зарічанській у м. Хмельницькому, під час маневру лівого повороту порушила вимоги п.п. 1.3, 1.5 (ч.1), 2.3. (б), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) й допустила наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка перетинала у невстановленому місці проїжджу частину вул. Зарічанської, внаслідок чого їй заподіяно тілесні ушкодження, в тому числі черепно – мозкову травму, від якої вона померла того ж дня о 22 год.

За змістом касаційної скарги потерпілий, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_5 підставі ст. 75 КК України від відбування покарання призвело до невідповідності призначеного їй покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м’якості, вказуючи на безпідставність часткового задоволення його позову про стягнення із ОСОБА_5 моральної шкоди, просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй дій за обставин, викладених у вироку, є законними і обґрунтованими та у касаційній скарзі не заперечуються. Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Твердження потерпілого ОСОБА_4 про неправомірність звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання є непереконливими.

Стверджуючи про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, суд урахував, що засуджена вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Окрім того, судом визнано пом'якшуючими покарання обставинами часткове добровільне відшкодування ОСОБА_5 завданого збитку, її активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не виявлено.

Рішення про звільнення ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням суд належним чином мотивував.

Доводи касаційної скарги потерпілого про те, що ОСОБА_5 намагалася уникнути кримінальної відповідальності та не визнавала свою винуватість, не відповідають матеріалам справи, перевіркою яких встановлено, що як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_5 визнавала вчинення наїзду на ОСОБА_7

Окрім того, про щирість каяття ОСОБА_5 свідчить її намагання відшкодувати потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 частину завданих збитків, які ОСОБА_4 не прийняв.

Рішення суду, з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, щодо стягнення моральної шкоди із ОСОБА_5 на користь потерпілих є законним й узгоджується з принципом розумності та справедливості, часткове задоволення їх цивільного позову відповідає характеру та обсягу моральних страждань.

Таким чином, з наведених у касаційній скарзі доводів підстав для призначення справи до касаційного розгляду не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України та ч. 1 ст. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів, -

відмовити в задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_4