Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 11 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2010 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такої, що не має судимості,

за ч. 1 ст. 364 КК України на підставі ч. 2 ст. 11 КК України закрито у зв’язку з малозначністю;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

такої, що не має судимості,

за ч. 1 ст. 367 КК України на підставі ч. 2 ст. 11 КК України закрито у зв’язку з малозначністю.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи службовою особою та обіймаючи посаду головного бухгалтера відділу освіти Красногвардійської районної державної адміністрації, достовірно знаючи про те, що бюджетні кошти необхідно використовувати згідно затвердженого переліку захищених статей витрат загального фонду місцевого бюджету Красногвардійського району на 2008 рік, 23 жовтня 2008 року умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб ПП "Термо - Крим", у порушення ст.ст. 55 ч. 2; 57 ч.1; 76 ч. 3 Бюджетного Кодексу України (2542-14) , склала довідку про зміни до річного кошторису бюджету на 2008 рік, згідно з якою із захищеної статті місцевого бюджету "1133 продукти харчування", які були призначені для фінансування харчування школярів молодших класів, було здійснено оплату в сумі 118 154 грн. ПП "Термо - Крим" за поставку теплоенергії без рішення сесії Красногвардійської районної ради про внесення змін до кошторису районного бюджету на 2008 рік, що призвело до заподіяння значної шкоди державним інтересам у виді порушення вказаних норм Бюджетного Кодексу України (2542-14) .

ОСОБА_6 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи службовою особою та, обіймаючи посаду заступника начальника відділу освіти Красногвардійської РДА, достовірно знаючи про те, що згідно п.п. 1.6, 2.2.46 посадової інструкції вона повинна знати акти законодавства щодо державної служби та діяльності відповідного органу виконавчої влади у сфері освіти, 24 жовтня 2008 року неналежно виконувала свої службові обов’язки, хибно розуміючих інтереси служби, не передбачаючи шкідливих наслідків своєї неналежної роботи, підписала зазначену довідку, чим було заподіяно істотну шкоду у виді підриву авторитету та престижу органів державної влади.

Закриваючи провадження у справі щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі ч. 2 ст. 11 КК України у зв’язку з малозначністю, суд у постанові зазначив про те, що в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 формально є склад злочину у ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 367 КК України, проте в силу малозначності їх діяння не представляють суспільної небезпеки, тобто їх дії не спричинили та не могли спричинити істотну шкоду нематеріального характеру суспільству та державі у виді підриву авторитету та престижу в тому числі Красногвардійському відділу освіти. Таким чином, діяння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є злочином.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови з направленням справи на нове розслідування у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. На думку прокурора, суд необґрунтовано закрив провадження у справі щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв’язку з малозначністю.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Тилика Т.М., який не підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачувалися у вчиненні злочинів, передбачених: ОСОБА_5 ч. 1 ст. 364 КК України, а ОСОБА_6 ч. 1 ст. 367 КК України. Під час розгляду місцевим судом справи прокурор, який брав участь у розгляді справи, заявив клопотання про закриття провадження у цій справі на підставі ч. 2 ст. 11 КК України у зв’язку з малозначністю, оскільки у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 хоча і був формальний склад цих злочинів, проте, в силу малозначності їх діяння не представляло суспільної небезпеки. У зв’язку з цим, виходячи із сукупності всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вчинені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяння не є злочином.

Доводи касаційного подання про те, що в мотивувальній частині постанови суд допустив суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складів цих злочинів та одночасно про відсутність у їхніх діях істотної шкоди, оскільки за відсутності зазначеної ознаки злочину, суд повинен був постановити виправдувальний вирок, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 398 КПК України касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

Крім того, доводи прокурора щодо скасування постанови з направленням справи на нове розслідування з метою призначення та проведення фінансово-економічної експертизи для можливого з’ясування спричинення діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 істотної шкоди, є безпідставними.

Відповідно до ст. 277 КПК України суд першої інстанції розглянув справу в межах пред’явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судового рішення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні подання має бути відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-IY від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без зміни.