Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Єрьоміна А. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 січня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області (далі - Інспекція), в якому просить:

- визнати протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду відділу з нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування ОСОБА_2;

- скасувати постанову № 348-ф від 08 грудня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ).

В мотивування позову зазначає, що за результатами проведення позапланової перевірки реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1 встановлено виконання позивачем будівельних робіт без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим 19 листопада 2014 року посадовою особою Інспекції сформовано припис № 17, яким зобов'язано ОСОБА_1 набути право на виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку у відповідності до вимог пункту 1 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Разом з цим, зобов'язано позивача повідомити про виконання припису у строк до 18 вересня 2015 року.

В подальшому, на підставі матеріалів перевірки головним інспектором будівельного нагляду відділу з нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Стародубом А. В. прийнято постанову № 348-ф від 08 грудня 2015 року, у відповідності до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 гривень.

Посилаючись на безпідставність висновків відповідача стосовно невиконання вимог припису, позивач звернулась до суду з вимогою про скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано постанову № 348-ф у справі про адміністративне правопорушення від 08 грудня 2015 року, прийняту головним інспектором будівельного нагляду відділу з нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Стародубом А. В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною статті 188-42 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 188-42 КУпАП закрито та оголошено їй усне зауваження.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачені нею судові витрати в розмірі 487,20 гривень.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Водночас ОСОБА_1 у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) посадовою особою Інспекції сформовано припис № 17 від 19 листопада 2014 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 набути право на виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку у відповідності до вимог пункту 1 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та у строк до 18 вересня 2015 року повідомити Інспекцію про виконання припису.

08 грудня 2015 року головним інспектором будівельного нагляду відділу з нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Стародубом А. В. прийнято постанову № 348-ф від 08 грудня 2015 року, в якій вказано, що позивач не виконала в термін до 18 вересня 2015 року вимог припису № 17 від 19 листопада 2014 року Інспекції про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме - розпочала виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, чим порушила вимоги пункту 1 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Разом з цим, після прийняття оскаржуваної постанови контролюючим органом проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 31 грудня 2015 року, в якому вказано, що на виконання вимог іншого припису № 371 від 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 зупинено виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та подано до Інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, яке хоч формально й було допущене правопорушницею, однак не заподіяло істотної шкоди державним інтересам, інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, а на даний час позивач усунула шкідливі наслідки цього порушення.

Таку позицію Рівненського міського суду Рівненської області підтримав і Житомирський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України встановлено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме:

- здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань;

- виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури;

- внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Поняття державного архітектурно-будівельного контролю міститься у частині першій статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

За змістом статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Поняття державного нагляду (контролю) міститься у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та означає діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Отже, державний нагляд (контроль) повинен здійснюватися уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів в межах повноважень передбачених законом.

Відповідно до пункту 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року (553-2011-п) (далі - Порядок № 553), за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Пунктом 17 Порядку № 553 (553-2011-п) передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

В силу частини першої статті 188-42 КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю, тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту припису № 17 від 19 листопада 2014 року вбачається, що позивачем в ході будівництва порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що полягає у виконанні будівельних робіт державних стандартів і правил, а саме - розпочала виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим зобов'язано позивача усунути порушення містобудівного законодавства, виявлені під час проведення перевірки шляхом набуття права на виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку у строк до 18 вересня 2015 року.

Однак, законні вимоги контролюючого органу позивачем у строк виконано не було.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що після винесення припису № 17 від 19 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Рівненської міської ради із заявою про отримання права оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, яка розглянута та задоволена 18 червня 2015 року.

Так, за результатами проектів землевідведення 15 жовтня 2015 року укладено договір оренди землі між Рівненською міською радою та позивачем, а Витяг про реєстрацію прав на нерухоме майно виготовлено та видано 04 листопада 2015 року.

Отримавши право на земельну ділянку, позивачем зібрано відповідні довідки для виготовлення дозвільних документів на проведення будівельних робіт та виготовлення будівельного плану, однак дозвільні документи з станом на 08 грудня 2015 виготовлені не були.

З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2015 року було виготовлено будівельний паспорт, на підставі якого 22 грудня 2015 року позивач отримала дозвіл.

За таких обставин, позивачем вживалися заходи для отримання права на виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку АДРЕСА_1

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що в акті перевірки від 31 грудня 2015 року, в якому вказано, що на виконання вимог іншого припису № 371 від 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 зупинено виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та подано до Інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що підтверджується копією такого повідомлення, зареєстрованого відповідачем 04 січня 2016 року за № РВ 062160041498, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222- 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 січня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.