804/146/16 Про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів - 09.11.2016 Прийняття

за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року,

У січні 2016 публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" (далі - ПАТ "ДМКД") звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Митниця) про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20062 від 25 червня 2015 року (далі - картка відмови від 25 червня 2015 року) та рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600400/1 від 25 червня 2015 року (далі - рішення про коригування митної вартості від 25 червня 2015 року).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що для митного оформлення товару Митниці було надано усі необхідні документи, які в цілому підтверджували заявлену митну вартість товару, визначену за ціною договору (контракту). На думку позивача, у наданих для митного оформлення документах не було розбіжностей чи очевидних ознак підробки, а зазначених там відомостей було достатньо для підтвердження числових значень складових митної вартості оцінюваного товару. Відтак митну вартість товару, що імпортується правомірно визначено за ціною договору (контракту) і обґрунтованих підстав для застосування другорядного методу в даному випадку не було.

Постановою від 3 лютого 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ "ДМКД".

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "ДМКД", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Митниця у письмових запереченнях зазначила про необґрунтованість касаційної скарги, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ "ДМКД" уклало з ООО "Русская горно-металлургическая компания" контракт № 15-0835-12 від 29 квітня 2015 року (далі - контракт від 29 квітня 2015 року) про поставку товару, найменування, кількість ціна та умови поставки якого, крім цього контракту, обумовлюються також у додаткових угодах та специфікаціях. Загальна сума контракту становить 3 млрд. рублів. У контракті також зазначено про те, що якість товару, що постачається, повинна відповідати технічним умовам продавця, нормативно-технічній документації, а також підтверджуватися сертифікатами якості, виданими виробником товару на кожен маршрут (поставку); походження товару має підтверджуватися сертифікатом походження форми СТ-1, виданим Торгово-промисловою палатою країни виробника.

Відповідно до пункту 3.5 цього контракту базовий вміст Fe% (ферум, залізо) в товарі становитиме: для концентрату залізорудного агломераційного - Fe 66%; для руди залізної агломераційної - Fe 52%. Якщо вміст заліза відрізнятиметься від базового його вмісту, основну ціну контракту буде збільшено або зменшено пропорційно до вмісту заліза (Fe). Відповідна надбавка чи знижка на товар розраховуватиметься з врахуванням вмісту заліза за ставкою, вказаною у відповідній специфікації до цього контракту. Пунктом 5.1 контракту від 29 квітня 2015 року передбачено, що передача-отримання товару здійснюється на підставі сертифіката якості товару, виданого його виробником.

У додатку № 5 від 17 червня 2015 року до контракту від 29 квітня 2015 року сторони погодили умови поставки товару "залізорудний концентрат" ГОСТ СТО 00186826-026-2015 обсягом 20000 тонн на загальну суму 43338200,00 рублів (2166,91 руб. за 1 тонну). В цьому додатку сторони обумовили, що в разі, якщо фактичний вміст заліза (Fe) у товарі, що постачається, відрізнятиметься від базового вмісту (Fe 66%), базова ціна сировини збільшиться або зменшиться пропорційно фактичному вмісту Fe. Надбавка або знижка до ціни становитиме 23,80 руб/мт за 1% долі в пропорції. Обумовлено також, що поставка здійснюватиметься на умовах СРТ-Дніпродзержинськ (Придніпровська з/д; Україна); умови оплати - 100% післяоплата протягом десяти банківських днів з дати передачі товару. Вантажовідправником та виробником товару зазначено ОАО "Стойленский ГОК" (Росія, Бєлгородська область); вантажоотримувачем і покупцем - ПАТ "ДМКД".

Для митного оформлення ввезеного товару "концентрат залізорудний агломераційний" позивач 25 червня 2015 року подав Митниці митну декларацію № 110010000/2015/021346 від 25 червня 2015 року (далі - митна декларація від 25 червня 2015 року), відповідно до якої митну вартість товару визначено за ціною договору (контракту) відповідно статті 58 Митного кодексу України на рівні 2,174 руб. за тонну (всього 9912268,3300 рублів за 4559050 кг).

На підтвердження митної вартості оцінюваного товару до митної декларації долучено, зокрема, такі документи: накладні ЦУМ/УМВС № АЦ644954 від 20 червня 2015 року та № АЦ 644955 від 21 червня 2015 року; залізничну накладну для внутрішнього сполучення № 47392725 від 23 червня 2015 року, рахунки-фактури (інвойси) №б/н від 20 червня 2015 року та від 21 червня 2015 року та рахунки-фактури (інвойси) БЕЛ00105 від 20 червня 2015 року та № БЕЛ00107 від 21 червня 2015 року, сертифікати про походження товару форми СТ-1 № RUUA5086000833 від 23 червня 2015 року, № RUUA508600834 від 23 червня 2015 року та № RUUA5086000843 від 24 червня 2015 року; сертифікати якості № 86 від 21 червня 2015 року та № 85 від 20 червня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 10101100/180615/0000669 від 18 червня 2015 року.

За митною декларацією від 25 червня 2015 року Митниця виявила певні ознаки ризикованості операції, що визначені індикатором ризику 105-2: "можливе заниження митної вартості товару", що, відповідно, передбачає необхідність перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та, за необхідності, витребування додаткових документів.

За наслідками митного контролю посадова особа Митниці з'ясувала, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився її розрахунок, містять розбіжності, а саме:

товар імпортовано на підставі контракту від 29 квітня 2015 року та додатку до цього контракту за № 5 від 17 червня 2015 року, який декларант задекларував під кодом " 4100", тобто як непрямий контракт, який укладено не з виробником оцінюваного товару, а з посередником. Однак договору із третьою (третіми) особою (особами), що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку оцінюваних товарів, декларант ПАТ "ДМКД" не надав;

декларант заявив митну вартість оцінюваного товару на рівні 2174,20 руб./тонну, але разом з тим: відповідно до рахунку-фактури від 20 червня 2015 року № БЕЛ00105 вартість товару становить 2178,81 руб./тонну; відповідно до рахунку-фактури від 21 червня 2015 року № БЕЛ00107 - 2174,05 руб./тонну. Вміст заліза (Fе) за цією поставкою товару становить: відповідно до наданого до митного оформлення сертифікату якості № 85 - 66,5%, відповідно до наданого до митного оформлення сертифікату якості № 86 - 66,3%. Однак ідентифікувати рахунок-фактуру із сертифікатом якості можливо лише за вагою товару. Вказані рахунки-фактури виставлені ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" відповідно до контракту від 29 квітня 2015 року на умовах поставки СРТ Дніпродзержинськ. Між тим до митного оформлення також долучено рахунки-фактури виробника товару ВАТ "Стойленский ГОК", виставлені відповідно до контракту № 15-04-29 та додатку № 3 від 15 червня 2015 року (які не містять умов поставки і печаток виробника), відповідно до яких вартість товару визначена в єдиному розмірі на рівні 1365 руб./тонну при різному вміст заліза (Fе). Як зазначив митний орган, за відсутності договору із третіми особами неможливо перевірити числове значення заявленої вартості. Рахунки продавця та виробника товару ідентифікуються між собою лише за вагою, при цьому ціна товару в рахунках продавця зазначена в залежності від вмісту заліза (Fе) та відрізняється від ціни, зазначеній в рахунках виробника, яка при різному вмісті заліза (Fе) визначена в однаковому розмірі;

відповідно до графи 46 декларації країни експорту митна вартість оцінюваного товару на умовах СРТ Дніпродзержинськ становить 36,15 дол. США за 1 тонну; за курсом ЦБРФ станом на дату оформлення зазначеної митної декларації вказана сума буде еквівалентна 1948,62 руб./тонну, що не відповідає рахункам виробника і продавця;

відсутні документи, які підтверджують транспортну складову оцінюваного товару.

У зв'язку з виявленими недоліками Митниця листом № 062Д/1651 від 25 червня 2015 року виставила декларанту вимогу про необхідність подання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди); якщо рахунки сплачено, то банківські (платіжні) документи, які підтверджують вартість товару та містять інформацію для ідентифікації, інші платіжні документи/бухгалтерські виписки, які містять відомості про вартість товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами контракту витрати на перевезення не включено у вартість товару; документи, що містять відомості про страхування (якщо таке здійснювалося).

Декларант не виконав вимог щодо надання додаткових документів, відтак Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості від 25 червня 2015 року, відповідно до якого митну вартість оцінюваного товару визначено за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) на рівні 3,0722 руб. за 1 тонну (загальна сума - 14006313,41 руб. за 4559050 тонн). Джерелом для визначення митної вартості вказано митну декларацію № 110010000/2015/020288 від 13 березня 2015 року та митну декларацію № 110010000/2015/020301 від 13 березня 2015 року.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару декларант отримав також картку відмови у митному оформленні товару від 25 червня 2015 року.

Позивач не погодився із прийнятим рішенням Митниці, але з метою випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання він, у відповідності з вимогами частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, подав митну декларацію з митною вартістю, визначеною декларантом, та сплатив різницю між сумою митних платежів, визначених декларантом та Митницею.

Як встановлено у справі, листом № 062Д/2673 від 11 вересня 2015 року позивач знову звернувся до Митниці з проханням розглянути питання щодо відкликання рішення про коригування митної вартості від 25 червня 2015 року, однак документів згідно з переліком, зазначеним вище, Митниці не надав.

За наслідками розгляду цього звернення Митниця листом № 2290/10/04-50-25-02 від 17 вересня 2015 року повідомила позивачу про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості. Відтак ПАТ "ДМКД" звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо наявності розбіжностей у документах, наданих декларантом на підтвердження митної вартості, наявність яких, своєю чергою, унеможливлює застосування першого методу визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту).

Таку позицію підтримав Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом (4495-17) передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" (3018-17) , якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п'ятої, шостої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено складові митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до цієї ціни.

За змістом пункту 5 частини десятої цієї статті при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості) на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з частиною першою статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (995_264) .

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені вище норми колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

На підставі положень статей 53, 54 Митного кодексу України можна дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та № 21-53а15).

Судячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, вимога відповідача про необхідність подання додаткових документів зумовлена наявністю розбіжностей у документах, наданих декларантом для підтвердження митної вартості оцінюваного товару, а саме:

1) відсутністю договору з виробником продукції, що є предметом контракту від 29 квітня 2015 року.

Як встановлено у справі, продавцем товару відповідно до цього контракту є ТОВ "Русская горно-металлургическая компания", а відправником, відповідно до гр. 2 МД № 110010000/2015/021346, зазначено ВАТ "Стойленский ГОК". Водночас контракту, укладеного між виробником і продавцем товару за № 15-04-29 та додатку № 3 до нього від 15 червня 2015 року до митного оформлення не надано;

2) неможливістю ідентифікувати товари, які зазначено в рахунках-фактурах (інвойсах) на їх поставку (виданими продавцем) із сертифікатами якості на ці ж товари (які своєю чергою містять відомості про вміст заліза в оцінюваному товарі, що в підсумку впливає на рівень його ціни).

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до наданих декларантом рахунків-фактур від виробника товару, ціна на той самий товар, при різному вмісті заліза, визначена на однакову суму. Такі розбіжності, як ствердили суди попередніх інстанцій, не дають можливості впевнитися у достовірності заявленої позивачем митної вартості товару. Окрім того, як з'ясовано у справі, рахунки-фактури продавця і виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць.

3) різними відомостями про вартість товару, що вказані в митній декларації країни експорту № 10101100/180615/0000669 від 18 червня 2015 року (на умовах СРТ Дніпродзержинськ така становить 1948,62 руб./т) та рахунками виробника і продавця того ж товару;

4) відсутністю належних документів, які підтверджують транспортну складову оцінюваних товарів.

Як встановлено у справі, умовами поставки товару визначено СРТ-Дніпродзержинськ, що передбачає несення продавцем витрат на доставку товару до місця призначення на кордоні України. Суди також з'ясували, що в графах 4, 20 залізничної накладної № АЦ644957 вказано, що платниками в Російській залізниці є АТ "ПГК", по Укрзалізниці - ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні". У листі № 062Д/1649 від 25 червня 2015 року позивач повідомив про те, що відповідно до пункту 10 статті 58 Митного кодексу України вартість транспортування від виробника до пункту призначення є складовою вартості товару за контрактом, заявленої декларантом як митна вартість.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року (z0984-12) , до документів, що місять відомості про вартість перевезення, належать: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Зважаючи на розбіжності у наданих декларантом документах Митниця виставила йому вимогу про необхідність подання додаткових документів для перевірки числових значень цієї складової митної вартості, яких, як встановили суди, позивач не надав.

Беручи до уваги встановлені у цій справі обставини колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у митного органу достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості оцінюваного товару за ціною договору (контракту).

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.