СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            22.04.2004

                             (Витяг)

     Вознесенський районний суд Миколаївської області вироком  від
12  березня  2003 р.  в числі інших осіб засудив К.  за сукупністю
злочинів, відповідальність за які передбачено ч. 2 ст. 366 та ч. 5
ст.  191  КК  ( 2341-14  ) (2341-14)
        ,  і  на підставі ст.  70 цього Кодексу
визначив їй покарання у  виді  восьми  років  позбавлення  волі  з
позбавленням   права   займати   посади,  пов'язані  з  виконанням
організаційно-розпорядчих   обов'язків,   на   три   роки   та   з
конфіскацією всього майна.

     У касаційній скарзі засуджена К.  серед іншого вказала на те,
що  суддя  Р.  не  мав  права  брати  участь  у  перевірці  справи
апеляційною  інстанцією,  тому що розглядав в апеляційному порядку
постанову про продовження строку тримання під вартою.  Крім  того,
засуджена  вважала,  що  суд  призначив їй надто суворе покарання,
оскільки не врахував обставин, які пом'якшують останнє.

     Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних  справах  Верховного Суду України дійшла висновку про
необхідність  частково  задовольнити  касаційну  скаргу  з   таких
підстав.

     Як убачається    з   матеріалів   справи,   Апеляційний   суд
Миколаївської області ухвалою від 13 серпня 2002 р., постановленою
під  головуванням судді Р.,  змінив постанову судді Вознесенського
районного суду Миколаївської області від  6  серпня  2002  р.  про
продовження  строку  тримання  К.  під  вартою,  зменшивши  його з
чотирьох до трьох місяців.

     27 травня  2003  р.  за  апеляційними  скаргами   засуджених,
зокрема  К.  та  її  захисника  Е.,  цей же суд,  знову ж таки під
головуванням судді Р.,  змінив вирок Вознесенського районного суду
Миколаївської   області  від  12  березня  2003  р.:  виключив  із
резолютивної  частини  вказівку   про   конфіскацію   майна   ряду
засуджених разом із К. осіб.

     Відповідно до  п.  2-1 ч.  1 ст.  54 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
         суддя не
може брати участі в розгляді кримінальної  справи,  якщо  під  час
досудового  слідства він вирішував питання щодо продовження строку
тримання під вартою.

     Згідно з п.  1 ч.  1 ст. 398 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
         судове рішення в
усякому  разі  підлягає скасуванню,  якщо його винесено незаконним
складом суду.

     Оскільки ухвалу апеляційного суду Миколаївської  області  від
27  травня  2003  р.  було  постановлено  незаконним складом суду,
колегія суддів Судової палати у  кримінальних  справах  Верховного
Суду  України  скасувала  зазначену  ухвалу  щодо  К.,  а також на
підставі ч. 2 ст. 365 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
         - і щодо тих засуджених, які
не   подали   касаційних  скарг,  та  направила  справу  на  новий
апеляційний розгляд.  При цьому колегія суддів зазначила,  що  під
час нового розгляду мають бути перевірені й інші доводи, викладені

у касаційній скарзі К.