КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
25.12.2003
При новому розгляді справи після скасування вироку
посилення покарання допускається тільки за умови,
що вирок було скасовано за м'якістю обраного покарання
або у зв'язку з необхідністю застосування закону
про більш тяжкий злочин
(Витяг)
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 7 серпня 2003 р. Н.,
раніше не судимого, засуджено за п. "а" ст. 93 КК 1960 р.
( 2001-05 ) (2001-05)
, на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна; за ч. 3 ст. 142 цього Кодексу - на 12 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, а за сукупністю злочинів на
підставі ст. 42 КК 1960 р. йому остаточно призначено покарання у
виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Н. визнано винним у вчиненні умисного вбивства з корисливих
мотивів під час розбійного нападу, поєднаного з проникненням у
житло.
16 липня 2001 р, приблизно о 9-й годині Н. з метою відкритого
заволодіння чужим майном прийшов у квартиру, де проживала його
знайома - неповнолітня М. Із собою він приніс заздалегідь
приготовлений металевий предмет - шматок арматури, який залишив у
коридорі в пакеті. Під час сварки через неповернення М. боргу в
розмірі 10 грн. остання почала виштовхувати його в коридор. Взявши
з пакета металевий предмет, Н. заштовхав потерпілу назад до
кімнати, де з корисливих мотивів під час розбійного нападу умисно
вбив її, завдавши не менше трьох ударів зазначеним предметом по
голові. Після цього Н. обшукав квартиру й забрав 100 грн. і три
золоті обручки загальною вартістю 1 тис. 500 грн.
За касаційними скаргами засудженого та його захисника вирок
змінено з таких підстав.
Належно оцінивши зібрані у справі й досліджені у судовому
засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого
висновку про доведеність вини Н. в умисному вбивстві М. з
корисливих мотивів, учиненому під час розбійного нападу,
поєднаного з проникненням у житло. Дії засудженого за п. "а" ст.
93 та ч. ст. 142 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
кваліфіковано правильно.
Покарання Н. за п. "а" ст. 93 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
призначено відповідно до вимог ст. 65 КК 2001 р. ( 2341-14 ) (2341-14)
, з
урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, дані про особу
винного та обставин, що пом'якшують покарання. Колегія суддів
Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що воно є необхідним і достатнім для виправлення
засудженого.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою колегії суддів
судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України (*)
від 30 травня 2002 р. було скасовано вирок Апеляційного суду м.
Києва від 22 січня того ж року щодо Н. у зв'язку з порушенням
органами досудового слідства вимог ст. 22 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Зазначеним вироком Н., крім п. "а" ст. 93 КК, було засуджено ще й
за ч. 3 ст. 142 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
на 11 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна. При новому розгляді справи суд
на порушення вимог ч. 2 ст. 400 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
за відсутності
зазначених у цій нормі закону підстав посилив покарання,
призначене Н. за ч. 3 ст. 142 КК, до 12 років позбавлення волі, що
є неприпустимим.
_______________
(*) Тут і далі назва судового органу подається на час
постановлення судового рішення.
У зв'язку з цим колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України вирок щодо Н. змінила - пом'якшила
зазначене покарання до 11 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, а за сукупністю злочинів, відповідальність за які
передбачено п. "а" ст. 93 та ч. 3 ст. 142 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
,
на підставі ст. 42 цього Кодексу остаточно призначила засудженому
15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
"Вісник Верховного Суду України",
N 2 (42), 2004 р.