КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
18.11.2003
Відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди
покладається на організацію - власника транспортного
засобу, працівник якої вчинив злочин із використанням
джерела підвищеної небезпеки
(Витяг)
Вироком Великоновосілківського районного суду Донецької
області від 18 вересня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою
Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2002 р., С.
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік шість місяців
виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід держави
10% заробітку. Постановлено стягнути з Великоновосілківського
ПТУ-154 (далі - ПТУ) 3 тис. 680 грн. на відшкодування матеріальної
шкоди, а з С. - 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
С. визнано винним у порушенні вимог пунктів 1.4, 12.3,
підпункту "а" п. 22.3, підпункту "з" п. 30,3 Правил дорожнього
руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10
жовтня 2001 р. N 1306 ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
), вчинених за таких обставин.
7 травня 2001 р. він, керуючи належним ПТУ трактором МТЗ-80
із навісною сівалкою, яка виступала за межі корпусу трактора і не
мала освітлювальних ліхтарів, на дорозі між селами зіткнувся з
автомобілем ЗАЗ-110, який рухався в зустрічному напрямку і водій
якого Б. не мав можливості своєчасно побачити неосвітлену сівалку.
Внаслідок зіткнення останньому були заподіяні тілесні ушкодження
середньої тяжкості.
У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що досудове
та судове слідство у справі проведені неповно й однобічно, а також
на те, що суд прийняв необгрунтоване рішення про стягнення
зазначеної суми на відшкодування моральної шкоди з нього, а не з
власника транспортного засобу.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу
частково задовольнила з таких підстав.
Доводи засудженого про його невинуватість у вчиненні злочину
були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і
спростовані наведеними у судових рішеннях доказами. Доводи про те,
що у справі неповно проведено досудове та судове слідство і що
вона необ'єктивно розглянута судом, також є необгрунтованими,
оскільки під час вивчення судом матеріалів справи таких даних не
встановлено.
Немає й підстав вважати, що стосовно С. допущено істотне
порушення кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування
судового рішення, та що призначене засудженому покарання не
відповідає тяжкості вчиненого ним злочину.
Висновок суду про доведеність вини С. відповідає зібраним у
справі доказам, кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 286 КК
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Водночас, прийнявши рішення про стягнення з С. на користь
потерпілого Б. 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, суд
не взяв до уваги того, що згідно з п. 8 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
(зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р. N 5
( v0005700-01 ) (v0005700-01)
"Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" за таку шкоду, заподіяну працівником
під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе
організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах,
а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130,
132-134 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
.
Як установлено у справі, власником джерела підвищеної
небезпеки - трактора МТЗ-80 - було ПТУ, а не С., який керував цим
транспортним засобом під час виконання трудових обов'язків. Таким
чином, у справі порушено вимоги статей 22 ( 1001-05 ) (1001-05)
та 328
( 1003-05 ) (1003-05)
КПК, що істотно вплинуло на правильність судових
рішень.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України судові рішення в
частині стягнення з С. на користь потерпілого Б. 1 тис. грн. на
відшкодування моральної шкоди скасувала і направила справу на
новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
"Вісник Верховного Суду України",
N 2 (42), 2004 р.