Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 14 серпня 2003 р. Н. засуджено за п.4 ч.2 ст. 115 КК (2341-14) на 11 років позбавлення волі. Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої С.О. 2 тис. грн. матеріальної та 20 тис. грн. моральної шкоди.

Н. засуджено за те, що він 18 березня 2003 р. приблизно о 19-й годині під час сварки після розпиття спиртних напоїв вчинив умисне вбивство з особливою жорстокістю С.

У касаційній скарзі засуджений Н. зазначив, що судове слідство було проведено неповно й однобічно, а викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Він стверджував, що тілесні ушкодження потерпілому С. заподіяв при перевищенні меж необхідної оборони, і просив змінити вирок, перекваліфікувавши його дії на ст. 118 КК (2341-14) та призначивши йому відповідне покарання.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Твердження Н. про вчинення умисного вбивства потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони перевірялись у судовому засіданні й обгрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності.

Разом з тим вирок щодо Н. належить змінити, оскільки суд безпідставно визнав, що засуджений вчинив умисне вбивство за обтяжуючих обставин.

Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.8 постанови від 7 лютого 2003 р. N 2 (v0002700-03) "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних, психічних чи моральних страждань.

Всупереч цьому роз'ясненню суд не сформулював в обвинуваченні Н., у чому виявилась особлива жорстокість при вчиненні вбивства С., а лише зазначив, що засуджений під час сварки після розпиття спиртних напоїв, завдаючи потерпілому ударів котушкою, ногами та лопатою, умисно заподіяв останньому тілесні ушкодження, від яких той помер на місці події. Не обгрунтував суд наявність у діях Н. цієї кваліфікуючої ознаки умисного вбивства і в мотивувальній частині вироку, коли давав юридичну оцінку вчиненого.

Із показань Н. вбачається, що під час розпивання спиртних напоїв він розсердився на С., який глузував з нього, і в ході бійки, будучи сильно розлюченим, завдав потерпілому ударів у голову та інші частини тіла, не маючи умислу позбавити його життя з особливою жорстокістю.

Таким чином, суд не обгрунтував у вироку кваліфікуючу ознаку умисного вбивства - особливу жорстокість - і за обставинами вчинення злочину такої ознаки в діях засудженого немає. Тому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу засудженого Н. задовольнила частково і вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 14 серпня 2003 р. щодо нього змінила: перекваліфікувала дії Н. з п.4 ч.2 ст. 115 КК (2341-14) на ч.1 цієї статті і з урахуванням обставин вчиненого злочину та особи винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, має похилий вік, призначила йому покарання у виді 10 років позбавлення волі.