КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            23.10.2003

    Особа, яка добровільно звернулась до лікувального закладу

      і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від

        кримінальної відповідальності за дії, передбачені

                     ч. 1 ст. 309 КК України

                             (Витяг)

     Вироком Кіровського районного суду м.  Донецька від 10 жовтня
2002 р.  А.  засуджено за ч.  1 ст. 309 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         на один рік
обмеження   волі.  На  підставі  ст.  75  КК  його  звільнено  від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

     Ухвалою Апеляційного суду Донецької  області  від  13  грудня
2002 р. вирок залишено без зміни.

     Згідно з вироком А.  визнано винним у тому, що 12 грудня 2001
р. він незаконно придбав у не встановленої органами слідства особи
наркотичний засіб - ацетильований опій вагою 3,87 грама із вмістом
0,24 грама сухого залишку,  після чого незаконно  без  мети  збуту
зберігав його в кишені свого одягу.

     У касаційній  скарзі  засуджений  просив  скасувати  вирок  у
зв'язку з неправильним застосуванням до нього кримінального закону
і на підставі ч. 4 ст. 309 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         звільнити від покарання.
Колегія суддів Судової палати у  кримінальних  справах  Верховного
Суду України скаргу частково задовольнила з таких підстав.

     Перевіркою матеріалів  справи встановлено,  що після вчинення
злочину і до постановлення вироку,  а саме  з  18  березня  по  29
травня 2002 р.,  А.  за направленням нарколога,  до якого з'явився
добровільно,  проходив стаціонарне лікування.  Те, що А. лікувався
від  наркоманії,  підтверджено  також  долученою  до скарги копією
виписки з медичної картки про перебування його з 13 серпня 2002 р.
на  стаціонарному  лікуванні  та  наявними  у  справі  виписками з
історії хвороби.  За таких обставин він підпадав під дію ч.  4 ст.
309 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Проте суд,  неповно  дослідивши  зібрані у справі докази і не
перевіривши зазначених обставин, передчасно дійшов висновку, що А.
пройшов  курс  лікування  недобровільно.  Суд  не  з'ясував,  який
порядок звернення  до  лікувальної  установи  є  добровільним,  не
допитав  із  цього  питання  нарколога,  не  витребував для огляду
медичну картку засудженого.

     Встановлення наведених вище обставин має істотне значення для
правильного застосування закону.

     Оскільки суд порушив вимоги п.1 ч. 2 ст. 368 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
        ,
а апеляційна інстанція цієї помилки не виправила,  вирок і  ухвалу
скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. При цьому
колегія суддів Судової палати у  кримінальних  справах  Верховного
Суду України зазначила, що необхідно ретельно перевірити доводи А.
щодо  добровільного  лікування  від  наркоманії  і   залежно   від
з'ясованих обставин постановити законне й обгрунтоване рішення.

 "Вісник Верховного Суду України",

 N 2 (42), 2004 р.