СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
17.07.2003
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Драги В.П.
суддів Синявського О.Г.,
Кисельова О.А.
за участю прокурорів Лобача В.П.,
Безуглого В.Д.
адвоката Ш.
та заінтересованої особи Т.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2003 р.
кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального
прокурора України на постанову Києво-Святошинського районного суду
Київської області від 30 квітня 2002 р. та ухвалу апеляційного
суду Київської області від 8-9 квітня 2003 р.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської
області від 30 квітня 2002 р. визнано незаконними і скасовано
постанови посадових осіб органів досудового слідства і прокуратури
щодо:
Т.Ю. від:
- 30 березня 1995 р. про порушення кримінальної справи за ч.2
ст. 17, ст. 70 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
;
- 3 вересня 2001 р. про закриття кримінальної справи за ч. 2
ст. 17, ст. 70 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
(в редакції Закону України
від 15 лютого 1995 р. ( 64/95-ВР ) (64/95-ВР)
;
- 5 січня 2001 р. про порушення кримінальної справи за ст.
70, ч. 1 ст. 172 КК України ( 2002-05 ) (2002-05)
;
- 12 лютого 2001 р. про порушення кримінальної справи за ч. 2
ст. 170 КК України ( 2002-05 ) (2002-05)
;
- 12 лютого 2001 р. про притягнення в якості обвинуваченої за
ч. 2 ст. 17, ст. 70 ( 2001-05 ) (2001-05)
, ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 170
( 2002-05 ) (2002-05)
КК України;
Т.О. від:
- 18 серпня 2000 р. про порушення кримінальної справи за ст.
86-1 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
;
- 5 січня 2001 р. про порушення кримінальної справи за ч. 2
ст. 170 КК України ( 2002-05 ) (2002-05)
;
- 17 вересня 2001 р. про притягнення в якості обвинуваченого
за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 369 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(в редакції
Закону України від 05.04.2001 р.).
Кримінальні справи закриті щодо:
Т.Ю.:
- за ч. 2 ст. 17, ст. 70 ( 2001-05 ) (2001-05)
КК України та за ч. 2
ст. 172 ( 2002-05 ) (2002-05)
КК України за відсутністю події злочину, на
підставі п. 1 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
;
- за ст. 70 ( 2001-05 ) (2001-05)
, ч. 1 ст. 172 ( 2002-05 ) (2002-05)
КК України
за відсутністю складу злочину, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
;
Т.О.:
- за ч. 5 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(в редакції Закону
України від 5 квітня 2001 р.) за відсутністю складу злочину, на
підставі ч. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
;
- за ч. 2 ст. 369 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(в редакції Закону
України від 5 квітня 2001 р.) за відсутністю події злочину, на
підставі п. 1 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Запобіжні заходи - підписку про невиїзд стосовно Т.Ю. та
особисту поруку щодо Т.О. - скасовано.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 8-9 квітня
2003 р. постанову Києво-Святошинського районного суду Київської
області від 30 квітня 2002 р. змінено і резолютивну частину
постанови суду викладено в такій редакції:
"Постанови про порушення кримінальних справ щодо Т.Ю.:
- від 30 березня 1995 р. за ч. 2 ст. 17, ст. 70 КК України
( 2001-05 ) (2001-05)
;
- від 12 лютого 2001 р. за ч. 2 ст. 170 КК України
( 2002-05 ) (2002-05)
;
- від 5 січня 2001 р. за ч. 2 ст. 172 ( 2002-05 ) (2002-05)
, ст. 70
( 2001-05 ) (2001-05)
КК України
та постанови про порушення кримінальних справ щодо Т.О.:
- від 18 серпня 2001 р. за ч. 2 ст. 170 КК України
( 2002-05 ) (2002-05)
;
- від 5 січня 2001 р. за ч. 2 ст. 170 КК України ( 2002-05 ) (2002-05)
скасувати і провадження по них закрити".
У касаційному поданні заступника Генерального прокурора
України ставиться питання про скасування постанови
Києво-Святошинського районного суду Київської області від
30 квітня 2002 р. та ухвали апеляційного суду Київської області
від 8-9 квітня 2003 р. у зв'язку з істотними порушеннями вимог
кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на
законність судових рішень. Крім того, у касаційному поданні
поставлено питання і про закриття провадження за скаргою адвоката
Ш.
Заслухавши доповідача, прокурорів Лобача В.П. та Безуглого
В.Д., які підтримали касаційне подання і просили судові рішення
щодо Т.Ю. та Т.О. скасувати, а провадження за скаргою адвоката Ш.
закрити, заслухавши пояснення адвоката Ш. та Т.Ю., які
заперечували проти задоволення касаційного подання і просили
судові рішення стосовно Т.Ю. та Т.О. залишити без зміни,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання,
колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.
Суд дійсно має право розглянути правомірність порушення
кримінальної справи щодо конкретної особи, але лише в частині
наявності приводів і підстав до порушення кримінальної справи.
Відповідно до ст. 94 КПК України ( 1002-05 ) (1002-05)
, приводами до
порушення кримінальної справи є:
1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій,
посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих
громадян;
2) повідомлення представників влади, громадськості або
окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці
вчинення злочину або з поличним;
3) явка з повинною;
4) повідомлення, опубліковані в пресі;
5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим,
прокурором або судом ознак злочину.
Як видно з матеріалів справи, приводів до порушення
кримінальної справи щодо зазначених осіб у кримінальній справі
достатньо.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України ( 1002-05 ) (1002-05)
,
кримінальна справа порушується в тих випадках, коли є достатні
дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як видно із судових рішень, і суд першої інстанції, і суд
другої інстанції під достатніми даними для порушення кримінальної
справи розуміють повну наявність доказової інформації. Однак для
порушення кримінальної справи закон не вимагає наявності всієї
доказової інформації по справі.
Колегія суддів вважає, що в матеріалах кримінальних справ
щодо Т.Ю. та Т.О. міститься достатньо фактичних даних, які
свідчать про наявність ознак злочину.
Проте районний та апеляційний суди, досліджуючи підстави, за
якими були порушені кримінальні справи щодо Т.Ю. та Т.О., дали їм
неправильну оцінку і необгрунтовано скасували постанови про
порушення кримінальних справ щодо Т.Ю. та Т.О.
Так, начальник слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області
своєю постановою від 30 березня 1995 р. порушив кримінальну справу
стосовно Т.Ю., в якій вказав, що 27 березня 1995 р. Т.Ю.
намагалася незаконно, з приховуванням від митного контролю,
перемістити через митний кордон України незадекларовані та
незаявлені при усному опитуванні працівником митниці 26000 доларів
США та 3900000 українських карбованців.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, підставами для
порушення даної кримінальної справи були:
- відомості, які містились у митній декларації від 27 березня
1995 р., яка заповнена Т.Ю. і в якій було задекларовано 500
доларів США та 5000000 українських карбованців;
- дані протоколу про порушення митних правил від 27 березня
1995 р., в якому інспектор К. вказав, що під час здійснення
митного контролю та оформлення ручної поклажі Т.Ю. було виявлено
26000 доларів США та 3900000 українських карбованців, які Т.Ю. в
митну декларацію не внесла, та дані, які містяться в рапорті
інспектора та в його поясненнях щодо цього факту;
- дані протоколу про адміністративне затримання Т.Ю. від 27
березня 1995 р. та дані протоколу опитування Т.Ю. від 27 березня
1995 р., яка визнала, що виявлені у неї під час митного контролю
26000 доларів США та 3900000 українських карбованців вона в митну
декларацію не внесла.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що у начальника
слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області було достатньо підстав
для порушення кримінальної справи проти Т.Ю. за ч. 2 ст. 17, ст.
70 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
, а тому судові рішення про скасування
постанови слідчих органів про порушення кримінальної справи за
ознаками зазначеного злочину не можна визнати обгрунтованими.
Однак Кримінальним кодексом України 2001 р. ( 2341-14 ) (2341-14)
кримінальна відповідальність за контрабанду валюти не передбачена.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що кримінальна
справа щодо Т.Ю. за ст. 17 і ст. 70 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
підлягає закриттю у зв'язку з декриміналізацією діяння на підставі
ст. 5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Не можна вважати обгрунтованим і висновок суду першої
інстанції про необхідність скасування постанови від 5 січня 2001
р. про порушення кримінальної справи щодо Т.Ю. за ознаками
злочинів, пов'язаних із транспортуванням газу.
Підставою для порушення кримінальної справи в цій частині
стали дані, які були отримані при розслідуванні кримінальної
справи, порушеної 22 січня 1997 р. за матеріалами, зібраними
комісією Верховної Ради України з питань боротьби з організованою
злочинністю і корупцією, за фактом розкрадання колективного майна
в особливо великих розмірах.
З матеріалів кримінальної справи видно, що підставами для
порушення вказаної кримінальної справи були:
- дані акта документальної ревізії окремих питань
фінансово-господарської діяльності закритого акціонерного
товариства з іноземними інвестиціями "Промислово-фінансова
корпорація "Єдині енергетичні системи України" за 1996-1997 роки
від 8 травня 1998 р., якими підтверджувалась незаконність
декларування поставленого природного газу РАТ "Газпром" компанії
"Юнайтед Енерджі Інтернейшнл Лтд" і безпідставність перерахування
валютних коштів цій та іншим іноземним фірмам ПФК "ЄЕСУ" за
спожитий газ:
- висновки Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків та
торгівлі України про те, що участь компанії "Юнайтед Енерджі
Інтернейшнл Лтд" у договорі N 4-ГУ-96 від 29 грудня 1995 р.
суперечила ст. 3 Угоди між Урядом України та РАТ "Газпром" - "Про
обсяги та умови постачання природного газу споживачам України і
транзит природного газу споживачам України у 1996 році", і що
право власності на природний газ мало передаватись лише ПФК
"ЄЕСУ";
- довідка РАТ "Газпром" N АП-94 від 4 лютого 1999 р., згідно
з якою РАТ "Газпром" у 1996 - 1997 роках не постачало газ фірмі
"Юнайтед Енерджі Інтернейшнл Лтд";
- договори N 4-ГУ-96 від 29 грудня 1995 р. та N 3-ГУ-97 від
31 грудня 1996 р. між РАТ "Газпром" та "Юнайтед Енерджі
Інтернейшнл Лтд" на поставку російського природного газу в
Україну, підписані власноручно Т.Ю.;
- контракти N 24 від 30 травня 1995 р. та N 03/UN/147 від 31
грудня 1996 року між компанією "Юнайтед Енерджі Інтернейшнл Лтд" і
ПФК "ЄЕСУ" про купівлю у компанії природного газу;
- акти здачі-приймання природного газу, підписані президентом
ПФК "ЄЕСУ" Т.Ю., про прийняття газу ПФК "ЄЕСУ" для компанії
"Юнайтед Енерджі Інтернейшнл Лтд", в яких зазначено, що даний акт
складений з метою подання його в митні органи для декларування;
- вантажно-митні декларації, оформлені на Дніпропетровській
митниці на підставі названих актів здачі-приймання, поданих ПФК
"ЄЕСУ", оформлено імпорт в Україну природного газу від компанії
"Юнайтед Енерджі Інтернейшнл Лтд";
- висновки Державного митного комітету України, за якими
митне оформлення природного газу за представленими документами ПФК
"ЄЕСУ" проведено з порушенням нормативних актів;
- показання керівників РАТ "Газпром" про те, що газ
поставлявся тільки для ПФК "ЄЕСУ", а посилання в актах
здачі-приймання природного газу на компанію "Юнайтед Енерджі
Інтернейшнл Лтд" не відповідає дійсності;
- показання працівників Державної митної служби України про
те, що оформлення імпорту природного газу від компанії "Юнайтед
Енерджі Інтернейшнл Лтд" є незаконними, оскільки ПФК "ЄЕСУ" надали
неповну та недостовірну інформацію.
З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що
постанова заступника Генерального прокурора України від 5 січня
2001 р. про порушення кримінальної справи стосовно Т.Ю. є такою,
що відповідає вимогам чинного законодавства. Тому судові рішення і
в даній частині не можна визнати обгрунтованими.
Крім того, не можна визнати правильним рішення суду про
визнання незаконними постанов від 5 січня 2001 р. щодо Т.О. та від
12 лютого 2001 р. стосовно Т.Ю. про порушення проти них
кримінальних справ за ч. 2 ст. 170 КК України ( 2002-05 ) (2002-05)
(1960 р.).
Як вбачається із цих постанов і матеріалів, на підставі яких
були порушені вказані кримінальні справи, підставами для цього
були дані, отримані в ході розслідування кримінальної справи за
фактами розкрадання державного майна і незаконного використання
громадянами України валютних рахунків за межами України.
Із матеріалів, наданих Генеральною прокуратурою України,
видно, що підставами для порушення названих кримінальних справ
були:
- вирок Республіки і кантону Женева (Швейцарія) від 30 серпня
2000 р. стосовно К., з якого видно, що серед осіб, від яких Л.
вимагав гроші, К. назвав і подружжя Т.;
- матеріали Департаменту Юстиції США за обвинуваченням Л.,
які свідчать про отримання ним у 1997 р. не менше 13000000 доларів
США від керівників ПФК "ЄЕСУ";
- листи Л. від 8 листопада 1995 р. N 38-2984/4, від 13
березня 1996 р. N 156/1/5/1620, від 20 серпня 1996 р. N 1/12, в
яких йдеться про лобіювання інтересів ПФК "ЄЕСУ";
- банківськими документами від банків "Бенк оф Кіпрус"
(Нікосія), "Амерікан Бенк ін Поланд" (Варшава), "Бенк Популері
Свісс" (Женева), "Сі Ес Альянс Ес Ей" (Женева), які вказують про
надходження коштів з компанії "Сомалі Ентерпрайзес Лтд" на рахунки
вказаних банків. Всього надійшло 79600000 доларів США.
Власником і розпорядником вказаних рахунків був К. і ці кошти
він перераховував на особисті кодові рахунки Л.;
- поліцейський судовий вирок Республіки і кантону Женева від
28 червня 2000 р., яким встановлено, що Л. визнав отримання
зазначених "комісійних" коштів за сприяння укладенню контрактів
підприємцями.
В матеріалах справи є й інша доказова інформація з цього
приводу.
З урахуванням зазначених обставин не можна визнати
обгрунтованим рішення суду про незаконність зазначених постанов
про порушення кримінальних справ щодо згаданих осіб.
Підлягають скасуванню і рішення Києво-Святошинського
районного суду Київської області та апеляційного суду Київської
області про скасування постанови старшого слідчого Генеральної
прокуратури України від 18 серпня 2000 р. про порушення
кримінальної справи стосовно Т.О. за ст. 86-1 КК України
( 2001-05 ) (2001-05)
, оскільки вони не грунтуються на тих даних, які були
підставами для порушення даної кримінальної справи.
Вказана кримінальна справа щодо Т.О. була порушена на
підставі даних:
- банківських документів, які свідчать про перерахування з
рахунку індійської компанії на рахунок N 34833-197250301 "Комергі
Банк ФС" (м. Габор, Чехословаччина) - 93077 доларів США, на
рахунок концерну "Украгротехсервіс" - 1200263,09 долара США і на
рахунок австрійської фірми "Уезе-Спун Едженс Лтд" (м. Відень,
Австрія) - 768400 доларів США;
- контракту N 11-003/а без дати між чеською фірмою
"Вонцовська" та концерном "Украгротехсервіс" про надання послуг
щодо сприяння концерну у поверненні коштів китайською стороною за
проданий металопрокат, за що концерн сплатить фірмі 182327,57
долара США;
- банківських документів банку "Бенк оф Кіпрус" (Нікосія,
Кіпр), заяв Т.Ю., Т.О. від 2 жовтня 1992 р. в банк "Бенк оф
Кіпрус" про відкриття в цьому банку валютних рахунків для фірми
"Сомалі Ентерпрайзес Лтд";
- банківських карток зі зразками підписів Т.Ю. і Т.О. та
підписаної ними інструкції Кіпрського банку;
- акта N 193116 від 20 вересня 1993 р., яким Інспекція з
контролю за якістю експортно-імпортних товарів провінції Ляолінь
(Китай) підтвердила, що в порт Ба Ю Цюань надійшло 10699,74 т
металопрокату від корпорації "Украгротехсервіс";
- контракту N 11-003 від 30 квітня 1993 р., підписаного за
посередництвом Т.Ю. між концерном "Украгротехсервіс" і китайською
компанією "Ресурсімпекс", про поставку на територію України сирої
нафти в обмін на металопродукцію. Сума контракту - 113000000
доларів США;
- інвайсу N ILP/11/93-94 від 15 вересня 1993 р. та акта
N 193116 від 20 вересня 1993 р., платіжного доручення N 234414038
від 4 жовтня 1993 р. про те, що за отриманий металопрокат від
концерну "Украгротехсервіс" китайська сторона перерахувала
компанії "Компані М/С Індія Лемінейтінг енд Памаджінг Лтд,
Калькутта" 2653341,86 долара США,
та ряду інших даних, які вказують на вчинення злочину.
З огляду на ці обставини не можна вважати правильним висновок
суду про необгрунтованість порушення кримінальних справ щодо Т.Ю.
і Т.О.
Окрім того, як видно із постанови суду першої інстанції, суд
вдався до оцінки доказів, чого у даній стадії провадження не
вправі був робити.
Тому постановлені у справі рішення підлягають скасуванню із
закриттям провадження за скаргою адвоката, за винятком рішення в
частині, що стосується порушення кримінальної справи проти Т.Ю.
постановою від 30 березня 1995 р. Кримінальна справа у цій частині
підлягає закриттю з підстав, наведених вище.
На підставі викладеного колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України, керуючись статтями
379, 395, 396 КПК України ( 1003-05 ) (1003-05)
, У Х В А Л И Л А:
Касаційне подання заступника Генерального прокурора України
задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської
області від 30 квітня 2002 р. та ухвалу апеляційного суду
Київської області від 8-9 квітня 2003 р. щодо Т.Ю. змінити.
Кримінальну справу, порушену проти Т.Ю. 30 березня 1995 р. за
статтями 17, 70 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
, закрити на підставі ст. 5
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
В решті зазначені судові рішення стосовно Т.Ю. та Т.О.
скасувати, а провадження за скаргою адвоката Ш. - закрити.
Головуючий В.П.Драга
Судді О.Г. Синявський
О.А.Кисельов
"Вісник Верховного Суду України",
N 4, липень, 2003 р.