СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            08.04.2003

                             (Витяг)

     Вироком Голопристанського  районного суду Херсонської області
від 12 листопада 2002  р.  К.  виправдано  за  ч.  2  ст.  286  КК
( 2341-14  ) (2341-14)
          за  недоведеністю  його  вини у вчиненні злочину,  а
вироком апеляційного суду Херсонської області від 21 січня 2003 р.
його  засуджено  за  тією  самою нормою КК на три роки позбавлення
волі.

     На підставі ст.  75 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         засудженого звільнено  від
відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком терміном
в один рік і постановлено стягнути з нього на користь  потерпілих:
К.В.  -  2 тис.  17 грн.  матеріальної та 10 тис.  грн.  моральної
шкоди,  К.Т.  - 5 тис.  грн. матеріальної та 1 тис. грн. моральної
шкоди; на користь держави - 697 грн. судових витрат.

     Апеляційний суд визнав К.  винуватим у тому, що 4 серпня 2001
р.,  керуючи  легковим  автомобілем,  він  виявив  неуважність  до
дорожньої обстановки і порушив вимоги  пунктів  1.2,  13.3  Правил
дорожнього руху:  не вибрав бокового інтервалу,  який забезпечував
би безпеку роз'їзду транспортних засобів,  і виїхав  на  зустрічну
смугу  руху,  де  сталося  зіткнення  з автомобілем під керуванням
К.Р.,  унаслідок  чого  пасажиру  першого  автомобіля  К.Л.   були
заподіяні   тілесні  ушкодження  середньої  тяжкості,  а  пасажиру
другого К.В. - тяжкі.

     У касаційній скарзі  засуджений  К.  просив  скасувати  вирок
апеляційного  суду  та  залишити  в  силі  вирок Голопристанського
районного суду від 12 листопада 2002 р.  у зв'язку з тим,  що його
вину   в  пред'явленому  обвинуваченні  в  судовому  засіданні  не
доведено.  Перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи,
наведені  в  касаційній  скарзі,  колегія  суддів Судової палати у
кримінальних  справах  Верховного  Суду  України  задовольнила  її
частково з таких підстав.

     Відповідно до  ст.  398  КПК  ( 1003-05  ) (1003-05)
           підставою   для
скасування      вироку      є      істотні     порушення     судом
кримінально-процесуального закону, до яких згідно з п. 13 ч. 2 ст.
370 КПК належить,  зокрема, порушення права підсудного виступити в
дебатах і з останнім словом.

     Із матеріалів справи вбачається, що вироком Голопристанського
районного суду від 12 листопада 2002 р.  К. виправдано за ч. 2 ст.
286 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         за недоведеністю його вини,  а тому апеляційний
суд,  скасовуючи цей вирок і постановляючи обвинувальний,  повинен
був провести судове  слідство  з  додержанням  вимог  гл.  26  КПК
( 1003-05   ) (1003-05)
        .   Їх  невиконання  апеляційним  судом  призвело  до
порушення права К. на захист.

     Крім того,  прокурор та потерпілі К.  В. й К. Т. порушували в
апеляціях питання про скасування виправдувального вироку щодо К. і
направлення справи на новий судовий розгляд. Відповідно до ст. 365
КПК ( 1003-05   ) (1003-05)
          вирок  суду  першої  інстанції  перевіряється
апеляційним судом у межах апеляції.  Скасувавши виправдувальний та
постановивши  обвинувальний вирок щодо К.,  апеляційний суд вийшов
за межі апеляцій, погіршивши становище підсудного.

     На підставі  викладеного  колегія  суддів  Судової  палати  у
кримінальних  справах  Верховного  Суду  України  скасувала  вирок
апеляційного суду і повернула справу на новий апеляційний розгляд,
зазначивши,  що  останній має бути проведений із додержанням вимог
кримінально-процесуального  закону  та  з  урахуванням   наведених
обставин,  а  також  що  під  час  цього  розгляду апеляційний суд
повинен перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі К.

 "Вісник Верховного Суду України",

 N 4, липень, 2003 р.