СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            04.03.2003

                             (Витяг)

     Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 9 серпня 2002 р.  З. визнано винним у тому, що він заподіяв Г.
умисне   тяжке   тілесне  ушкодження,  яке  спричинило  смерть,  і
засуджено за ч.  2 ст.  121 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         із застосуванням ст. 69
цього Кодексу на чотири роки шість місяців позбавлення волі.

     Як установлено  судом,  Г.,  перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння,  прийшов до З.  на дачу й почав вимагати у того  гроші,
після чого вдарив його ножем у живіт, поранивши печінку та жовчний
міхур.  Такі тілесні ушкодження віднесено до  тяжких,  небезпечних
для життя в момент заподіяння.  Коли Г.,  навалившись на З., знову
замахнувся ножем, З., захищаючись, вихопив ножа і завдав нападнику
кілька ударів у спину й груди, спричинивши проникаючі поранення із
пошкодженням серця  та  лівої  легені  (які  віднесено  до  тяжких
тілесних  ушкоджень,  небезпечних  для життя в момент заподіяння),
внаслідок чого Г.  помер.  Ці дії З.  суд  кваліфікував  за  ч.  2
ст. 121 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     У касаційній  скарзі  засуджений  навів  доводи  про  те,  що
тілесні  ушкодження  Г.,  від  яких  той  помер,  він   спричинив,
обороняючись  від  нападу,  і  порушив  питання про зміну вироку у
зв'язку  з  неправильним   застосуванням   кримінального   закону,
перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        
та пом'якшення призначеного йому покарання.

     Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи,  наведені
у касаційній скарзі,  колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України  задовольнила  її,  пославшись  на
таке.

     Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи,  дав їм
неправильну юридичну оцінку.

     З урахуванням  того,  що  Г.  першим  напав  на  З.  і  ножем
спричинив  йому умисні тяжкі тілесні ушкодження,  дії засудженого,
який, перебуваючи у стані необхідної оборони, перевищив її межі та
заподіяв нападнику умисні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого
той помер, необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     З огляду на наведене  та  керуючись  статтями  395,  396  КПК
( 1003-05 ) (1003-05)
        ,  колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу засудженого задовольнила,
а  вирок  Києво-Святошинського районного суду від 9 серпня 2002 р.
змінила з підстав,  передбачених п.  2 ч.  1 ст. 398 КПК, а саме у
зв'язку   з   неправильним   застосуванням  кримінального  закону,
перекваліфікувавши дії З. з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        
і призначивши йому покарання у виді двох років обмеження волі.

     У зв'язку з тим,  що З. відбув за вироком місцевого суду один
рік п'ять місяців дев'ять днів  позбавлення  волі,  що  відповідає
двом  рокам десяти місяцям вісімнадцяти дням обмеження волі,  його
з-під варти звільнено.

Рішення Верховного суду України, рік 2004, Січень 2004 р., N 1