ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2015 року м. Київ
     Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 
Суду України у складі:
головуючого                   Маринченка В.Л.,
суддів:                       Волкова О.Ф., Гриціва М.І., 
                              Кривенди О.В., Кривенка В.В., 
                              Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., 
                              Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства "ПАНАС" (далі - Підприємство) до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2014 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо внесення до інформаційних баз даних Міністерства доходів і зборів України змін показників податкової звітності Підприємства у відносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ "СОЛАДЕЙ-Україна" та ТОВ "НВФ "МІСЬКПРОЕКТБУД" - за травень 2013 року; ТОВ "ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП" - за жовтень 2013 року; ТОВ "АЛІОТТА ТРАНС" - за квітень 2014 року; ТОВ "БІА" - за травень 2014 року, а також з контрагентами-покупцями такі за періоди: липень 2013 року, квітень, травень, червень 2014 року. Таку інформацію ДПІ внесла на підставі акта від 21 липня 2014 року № 546/14-03-22-08/24056985 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами" (далі - Акт). Також Підприємство просило зобов'язати ДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих Підприємством та відкоригованих в інформаційних базах даних на підставі Акта.
За наслідками проведеної перевірки Підприємству встановлено заниження суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 674 450 грн, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення. Крім того, згідно з Актом не підтверджено реальність здійснення господарських операцій Підприємства з отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг від контрагентів-постачальників на загальну суму ПДВ 250 126 грн 87 коп. та подальшої їх реалізації на загальну суму ПДВ 313 110 грн 87 коп., але податкове повідомлення-рішення за вказані порушення не приймалося.
На обґрунтування позову Підприємство зазначило, що ДПІ протиправно внесла наведені в акті дані в інформаційну систему "Податковий блок" (далі - ІС "Податковий блок"), а проведене коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту вплинуло на фінансові інтереси інших суб'єктів господарювання та призвело до погіршення ділової репутації Підприємства.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року, позов задовольнив. При цьому суди вказали, що за результатами перевірки в частині підтвердження реальності здійснення господарських операцій Підприємством ДПІ не приймала податкові повідомлення-рішення, а тому внесення будь-яких змін до ІС "Податковий блок" щодо показників позивача є безпідставним.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 травня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року (К/800/23826/13), у якій касаційний суд урахувавши висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, скасував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання неправомірними дій при проведенні перевірки й складанні акта та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому суд вказав, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладено згадувані висновки акта.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що судом неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права в подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовано Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК).
У пункті 61.1 статті 61 ПК (2755-17) визначено, що податковий контроль - це система заходів, які вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК (2755-17) ).
Відповідно до статті 71 ПК (2755-17) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК (2755-17) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК (2755-17) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК (2755-17) результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 74 ПК (2755-17) податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).
Верховний Суд України вже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК (2755-17) . Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, суд дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, яка надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України і в постанові від 3 листопада 2015 року (№ 21-99а15).
Тобто висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, а такий акт відповідно не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовано ПК (2755-17) . Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків; відповідно такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС "Податковий блок" змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначає, що оскільки висновок судів у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії, то всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо зміни в ІС "Податковий блок" та зобов'язання ДПІ вилучити з ІС "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі Акта, та ухвалює в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2015 року скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
В.Л. Маринченко
Судді:
О.Ф. Волков
М.І. Гриців
О.В. Кривенда
В.В. Кривенко
О.Б. Прокопенко
І.Л. Самсін
О.О. Терлецький