503/1855/19 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на грунті неприязних відносин - 17.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 рокуу кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12019160320000228 за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Велика Виска Маловисквіського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років, за ч. 1 ст. 129 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК шляхом повного складання покарань визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.

Вказаним вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу та долі речових доказів.

Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 05 серпня 2019 року у денний час доби, при спільному розпиванні з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 алкогольних напоїв у будинку АДРЕСА_1, під час сварки на ґрунті давніх неприязних відносин, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, переслідуючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_9, завдав їй один удар кулаком у щелепу, надів на тулуб зверху поліпропіленовий мішок, після чого опустив її головою до низу в колодязь, що розташований на подвір`ї цього домоволодіння. Однак, його брат - ОСОБА_8 в останній момент схопив ОСОБА_9 за одежу і витягнув з колодязя. Після зазначених подій ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернулися до будинку, де продовжили вживати алкогольні напої. Невдовзі ОСОБА_9 вийшла на подвір`я, за нею вийшов ОСОБА_6, та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, надів на голову ОСОБА_9 поліпропіленовий мішок і кинув її в колодязь. Від отриманих тілесних ушкоджень у виді механічної асфіксії через утоплення у воді, які спричинили функціональний розлад дихання з гострою легеневою недостатністю, ОСОБА_9 померла на місці події.

За встановлених фактичних обставин вказані дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковані, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Крім того, ОСОБА_6 06 серпня 2019 року у денний час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння біля бару "Вокзальний", що на АДРЕСА_2, дістав з кишені кофти клинкову бритву, якою став розмахувати перед ОСОБА_10 та висловлювати погрози позбавити її життя, які остання розцінила як реальні. У подальшому дії ОСОБА_6 були припинені працівником поліції.

За встановлених фактичних обставин вказані дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковані, як погроза вбивством.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково, а вирок Любашівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року змінено.

Постановлено звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК на підставі ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, та виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на застосування положень ст. 70 КК.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що місцевий суд допустив неповноту судового розгляду, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а матеріали провадження не містять доказів його винуватості, як і не містять доказів вчинення ним злочину у стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що призначаючи покарання, місцевим судом не враховано, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, не взято до уваги думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, та вказувала про можливість перекваліфікації його дій за ст. 119 КК.

Перевіряючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин, та при наявності підстав для повторного дослідження доказів у справі, порушуючи положення ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), безпідставно відмовив у задоволенні відповідного клопотання сторони захисту, а свого рішення у цій частині належним чином не мотивував.

Стверджує, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через упереджене ставлення головуючого судді ОСОБА_11 до сторони захисту.

Крім того, вказує, що апеляційний суд проігнорував повідомлення сторони захисту про скасування постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, тобто не врахував відсутність остаточного процесуального рішення органу досудового розслідування стосовно здійснення психологічного тиску на обвинуваченого та його близьких родичів.

Наголошує, що поза увагою суддів залишився факт незабезпечення йому неналежного та ефективного захисту під час досудового розслідування, оскільки не було роз`яснено права залучити власного захисника.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 просить закрити.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час постановлення судових рішень судами допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, такі висновки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Зокрема, стверджує, що витяг з ЄРДР, протокол огляду місця події, протокол огляду трупа, протокол слідчого експерименту, висновки судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, а також показання свідків, які не були очевидцями події, не можуть вважатися належними доказами, оскільки не містять відомостей про винуватість саме ОСОБА_6 . Також, вказує про недопустимість як доказу протоколу впізнання, оскільки таку слідчу дію проведено з порушенням вимог ст. 228 КПК, а заява потерпілої ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення не є доказом у розумінні ст. 84 КПК.

Вказує, що апеляційним судом не враховано заяву потерпілої ОСОБА_10, яка зазначила, що у ОСОБА_6 не було умислу на вбивство ОСОБА_9, та вона не має до нього будь-яких претензій, що вказує про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 119 КК. Наведене свідчить про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому дій не доведена поза розумним сумнівом, що є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, чого судами зроблено не було. До того ж судами безпідставно було враховано позицію ОСОБА_6 щодо відмови надавати показання, як його намагання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки такі висновки суперечить положенням ст. 62 Конституції України.

Вважає, що апеляційний суд повно та всебічно не здійснив належної оцінки доказів у справі з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, аналогічно як і засуджений ОСОБА_6, захисник стверджує, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через упереджене ставлення головуючого судді ОСОБА_11 до сторони захисту, що апеляційний суд проігнорував повідомлення сторони захисту про скасування постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, тобто не врахував відсутність остаточного процесуального рішення органу досудового розслідування стосовно здійснення психологічного тиску на обвинуваченого та його близьких родичів, а також, що поза увагою залишився факт незабезпечення ОСОБА_6 неналежного та ефективного захисту під час досудового розслідування, оскільки не було роз`яснено права залучити власного захисника.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та захисника не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційних скарг, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційних скаргах як засуджений, так і його захисник указують про незаконність ухвали апеляційного суду, оскільки така ухвала постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, наголошують, що апеляційний суд проігнорував повідомлення сторони захисту про скасування постанови ТУ ДБР у м. Миколаєві від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, та не врахував відсутність остаточного процесуального рішення органу досудового розслідування стосовно здійснення психологічного тиску на обвинуваченого та його близьких родичів.

Наведені доводи касаційних скарг колегія суддів уважає обґрунтованими.

Як визначено ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 1 ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов`язковими для виконання Україною.

Виходячи із положень ст. 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі "Вергельський проти України" (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року) та у справі "Яременко проти України" (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб`єктів владних повноважень в порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Тобто, практика ЄСПЛ свідчить про те, що забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів слідства шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень конституційних прав людини - це прямий обов`язок держави в особі її відповідних органів.

Про здійснення недозволених методів слідства засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 вказували під час апеляційного розгляду кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_12, та доручено ТУ ДБР, розташованому у м. Миколаєві, внести відомості до ЄРДР та провести досудове розслідування за фактом усного повідомлення ОСОБА_6 про застосування стосовно нього психологічного насильства з боку працівників поліції у приміщенні відділу поліцейської діяльності № 1 Подільського районного УП ГУНП в Одеській області (т. 3, а. п. 146-148).

У подальшому постановою старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_13 від 27 лютого 2022 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК закрито кримінальне провадження № 62021150020000443 від 10 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК (т. 4, а. п. 12-13).

Проте, згідно листа за підписом начальника відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_14 від 22 червня 2023 року № 311112-4700-23 наведена постанова слідчого від 27 лютого 2022 року скасована 22 червня 2023 року Одеською обласною прокуратурою, оскільки є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням КПК (4651-17) .

Однак, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги засудженого, в ухвалі вказав, що за результатом перевірки повідомлення ОСОБА_6 про застосування недозволених методів досудового розслідування постановою ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, від 27 лютого 2022 року провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників поліції складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, та вказана постанова не була оскаржена до слідчого судді.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу за результатом апеляційного розгляду, апеляційний суд не взяв до уваги відсутність остаточного процесуального рішення за заявою засудженого ОСОБА_6 про застосування стосовно нього недозволених методів досудового розслідування.

Про відсутність такого рішення підтвердили як захисник так і прокурор під час касаційного розгляду, зазначивши, що матеріали за заявою ОСОБА_6 після скасування прокурором постанови слідчого на даний час перебувають у провадженні ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, та кінцеве рішення не прийнято.

Так, судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один з основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Колегія суддів уважає, що під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.

Зокрема, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого, суд апеляційної інстанції вказані у ній доводи стосовно недозволених методів досудового розслідування, з огляду на відсутність остаточного процесуального рішення, належним чином не перевірив та не спростував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, а тому є підставою для скасування ухвали апеляційного суду, у зв`язку з чим висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_6, а також відповідності вироку суду першої інстанції вимогам процесуального закону, є передчасними.

Крім того, у касаційній скарзі, окрім іншого, засуджений та захисник указують про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про неналежність та недопустимість доказів, недоведеність винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом, про незабезпечення належного та ефективного захисту, а також про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а зазначені вимоги ставились також і перед судом апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки вони мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, касаційні скарги засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги засудженого, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь.

За таких обставин колегія суддів не розглядає інші доводи касаційних скарг засудженого та захисника про порушення вимог процесуального закону під час здійснення апеляційного розгляду, зокрема порушення ч. 3 ст. 404 КПК, а також упереджене ставлення судді апеляційного суду ОСОБА_11 до сторони захисту, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 439 КПК після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 3 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Як убачається з резолютивної частини вироку Любашівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року до набрання цим вироком законної сили ОСОБА_6 залишено без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів уважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.