Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу,

за касаційною скаргою Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року,

У червні 2015 року Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати причину тимчасового невиконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 грудня 2014 року поважною; скасувати постанову державного виконавця Цьопи Б.А. від 18 травня 2015 року про накладення штрафу на Управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради у розмірі 1360 грн.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 3 грудня 2014 року у справі № 711/10577/14а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, задоволено позов ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Придніпровського району Депатраменту соціальної політики Черкаської міської ради про зобов'язання поновити право на пільги. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради поновити дію права ОСОБА_3 на відшкодування коштів за надані пільги з оплати житлово-комунальних послуг, починаючи з 26 березня 2014 року.

На виконання вказаного рішення суду Придніпровським районним судом м. Черкаси 5 березня 2015 року видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання відділу примусового виконання рішень Управління Дкержавної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 9 березня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання даного виконавчого листа № 2-а/711/260/14 та надано боржнику сім днів з моменту винесення постанови для самостійного виконання рішення суду.

Позивач листом від 7 квітня 2015 року за вихідним № 1140/28-2/04 повідомив відповідача про неможливість виконання рішення суду, оскільки звернулось до Департаменту соціального захисту наслення Черкаської ОДА, який в свою чергу звернувся з відповідним запитом до Міністерства соціальної політики України про роз'яснення виконання рішення суду.

23 квітня 2015 року відповідачем винесено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради виконати рішення суду та прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн за невиконання рішення суду.

У зв'язку з повторним невиконанням рішення суду 18 травня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1360 грн та винесено вимогу щодо невиконання рішення суду.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини перщої статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 зазначеного Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, штраф у подвійному розмірі накладається на боржника у разі повторного невиконання без поважних причин рішення у встановлений державним виконавцем новий строк.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у зв'язку зі спливом строку передбаченого для добровільного виконання рішення суду та відсутністю у державного виконавця на момент винесення постанови про накладення штрафу інформації про вчинення позивачем дій, спрямованих на його виконання згідно з виконавчим документом, державний виконавець діяв правомірно, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

З наведеного вбачається, що позивач не виконав постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 3 грудня 2014 року в строк для її добровільного виконання, установлений державним виконавцем в постанові від 9 березня 2015 року про відкриття виконавчого провадження, в постанові від 23 квітня 2015 року про накладення штрафу та вимозі від 23 квітня 2015 року, тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу є правомірним.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.