Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Стародуба О.П.,

Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішіх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішіх справ України в Донецькій області, Добропільського міського відділу (з обслуговуваня м.Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області) про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п. 11 наказу МВС України № 963 від 29 серпня 2014 року, яким ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ, визнано протиправним та скасовано наказ МВС України № 1720 о/с від 29 серпня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_3, позивача поновлено на посаді першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділу Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області з 30 серпня 2014 року, стягнуто з Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2014 року по 1 квітня 2015 року у розмірі 47125 грн. 85 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі МВС України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відсутні докази, які б підтвердили події, під час яких позивач самоусунувся від виконання своїх службових обов'язків, проявив пасивність та байдужість, так і про скоєння ним вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що слугували підставою звільнення ОСОБА_3

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, з 15 листопада 2012 року позивач обіймав посаду першого заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділу Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Наказом МВС України № 963 від 29 серпня 2014 року на підставі статей 2, 5, 7, 12 та 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органу внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 382 від 28 грудня 1991 року (382-91-п) , ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 11 наказу).

Наказом МВС України № 1720 о/с від 29 серпня 2014 року "По особовому складу" позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про міліцію" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року (114-91-п) (далі - Положення).

Пунктом 66 Положення передбачено підставу для звільнення з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю межує з адміністративним або кримінальним правопорушенням і полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Наведене обумовлене тим, що працівники міліції мають особливий правовий статус, який полягає у віднесенні вимог морального змісту до їх службово-трудових обов'язків. При прийнятті на службу позивач зобов'язувався не використовувати службове становище з метою наживи в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, не допускати діянь, відповідальність за скоєння яких передбачена Кримінальним кодексом України (2341-14) , не допускати вчинення проступків, що дискредитують високе звання працівника ОВС, тощо.

Частиною 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3640-ІV (3460-15) (далі - Статут) передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, по факту порушення позивачем скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, у встановлений законом строк було проведено службове розслідування.

Відповідно до висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці 9 травня 2014 року та 14 травня 2014 року під час проведення мітингу щодо підтримки становлення ДНР біля адміністративної будівлі Добропільського міського відділку міліції ОСОБА_3 фактично самоусунувся від виконання своїх службових обов'язків, проявив пасивність та байдужість щодо ситуації, яка склалася, заходів щодо документування та припинення цих подій не вжив. Крім того, 11 травня 2014 року під час проведення референдуму щодо становлення ДНР та підтримки ідеї відокремлення Донецької області від Держави фактично самоусунувся від виконання своїх службових обов'язків, заходів щодо документування та припинення цих заходів не вжив.

Проте, згідно з відповіддю Добропільського міжрайонного прокурора від 22 грудня 2014 року № 472303 - 9 травня та 14 травня 2014 року біля адміністративної будівлі № 52 по вул. Першотравневій у м. Добропіллі збори, походи та демонстрації щодо підтримання так званої ДНР не проводились, тому ніякі заходи прокурорського реагування не вживались.

Виконавчий комітет Добропільської міської ради у своїх листах від 12 грудня 2014 року № 05/1708-10/01/02, від 19 грудня 2014 року № 05/1760-10/01/02 та від 6 березян 2015 року № 05/0295-15/01 на адвокатські запити надав відповідь про те, що на території міста Добропілля в період з лютого 2014 року по вересень 2014 року випадків захоплення адміністративних будівель міської ради та інших об'єктів не було, у них відсутні відомості про проведення 09 та 14 травня 2014 року мітингів (зборів, походів, демонстрацій тощо) щодо підтримання так званої ДНР, та про спроби захоплення адміністративної будівлі міськвідділу з боку радикально налаштованих громадян з метою повалення конституційного ладу України, їм не відомо нічого про проведення 11 травня 2014 року так званого "референдуму" щодо становлення так званої ДНР.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутні докази, які б підтвердили події, під час яких позивач самоусунувся від виконання своїх службових обов'язків, проявив пасивність та байдужість, так і скоєння ним вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу (у чому це конкретно виразилося), а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про скасування спірних наказів МВС України в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Суди повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих судових рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.