Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів Завалій О.В., Рудалєвої Л.В., Шевченка Ю.А.,

представника прокуратури Кузнецової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому клопотання Генеральної прокуратури України про вступ у справу № 810/18/16

за позовом ОСОБА_7

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України,

треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Велес", Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Банк Велес" Северин Юрій Петрович,

про визнання протиправними та скасування рішень,

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано спірні рішення. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову

Непогоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції,, позивачем подано касаційну скаргу.

03 жовтня 2016 року на адресу суду від Генеральної прокуратури України надійшло клопотання про вступ прокурора у справу.

08 листопада 2016 року прокуратурою надано суду пояснення щодо підстав вступу прокурора у справу.

Заслухавши суддю-доповідача в частині порушеного питання, суд дійшов наступного висновку.

Клопотання Генеральної прокуратури України мотивоване тим, що визнання протиправними та скасування рішень Національного банку України безпосередньо впливає на можливість виконання ним своїх повноважень зі здійснення регулювання банківської діяльності та наглядових функцій, що становить загрозу стабільній діяльності банківської системи вцілому та захисту справ вкладників й інших кредиторів банку, що й зумовило прийняття рішення про вступ прокурора у дану справу.

П. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч. 2 ст. 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

За наведених норм процесуального закону та Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) вбачається, що прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів держави в адміністративному суді, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

При цьому, обов'язковою умовою здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді є порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до суду з клопотанням про вступ у справу, Генеральною прокуратурою України не доведено, що Національний банк України, до компетенції якого віднесено, зокрема, здійснення регулювання банківської діяльності та наглядових функцій, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження.

За таких обставин, клопотання Генеральної прокуратури України про вступ у справу № 810/18/16 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 60 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд

В задоволенні клопотання Генеральної прокуратури України про вступ у справу № 810/18/16 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.