СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 01.02.2000
(Витяг)
Постанову суду, якою кримінальну справу було направлено на
додаткове розслідування, скасовано, оскільки висновок про те, що
органи попереднього слідства допустили істотне порушення
процесуального закону, визнано необгрунтованим
Постановою Закарпатського обласного суду від 14 грудня 1999
р. кримінальну справу щодо Х., який обвинувачується у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 168 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
, з розпорядчого
засідання направлено прокурору Закарпатської області на додаткове
розслідування.
Х. пред'явлено обвинувачення в одержанні хабара в особливо
великому розмірі, поєднаному з вимагательством. Згідно з
обвинувальним висновком, злочин було вчинено за таких обставин.
На початку лютого 1997 р. до Х., який на той час працював на
посаді заступника директора Мукачівської дільниці
житлово-побутового підприємства тресту "Закарпатбуд", звернулося
подружжя Б. з проханням надати їхній сім'ї з чотирьох осіб
однокімнатну квартиру в гуртожитку для малосімейних. Х. погодився
посприяти їм у цьому і роз'яснив порядок надання житла, а оскільки
подружжя Б. у м. Мукачеві не проживало і прописане не було,
порекомендував звернутися до голови Мукачівської міської ради за
письмовим дозволом.
Голова міської ради 18 лютого 1997 р. написав розпорядження:
"Х.: сім'ю Б. поселити в малосімейку". Таке ж розпорядження він
направив і Д. - начальнику ЗАТ "БУ-1" м. Мукачевого, на балансі
якого перебувала квартира, а той на його підставі 3 березня 1997
р. надіслав листи: Х. - із проханням поселити сім'ю Б. у вказану
вище квартиру; голові міської ради - прописати цю сім'ю за даною
адресою. При цьому Д. зазначив у листах, що Б. є працівником ЗАТ
"БУ-1", хоча це не відповідало дійсності.
Заручившись розпорядженням голови міської ради, Х. заявив Б.,
що той за сприяння в одержанні квартири має заплатити йому
винагороду в сумі 800 доларів США, а якщо цього не зробить, то не
отримає квартири. 2 березня 1997 р. Б. вручив Х. 550 доларів США,
пообіцявши решту суми віддати пізніше, коли будуть гроші.
Одержавши частину обумовленої суми хабара, Х. дав усну вказівку
підлеглому працівникові - паспортистці Ш. - оформити відповідні
документи, вселити сім'ю Б. у квартиру в гуртожитку для
малосімейних і прописати її там, що та й зробила. У подальшому Х.,
маючи на меті одержати решту обумовленої суми хабара - 250
доларів, неодноразово нагадував про це Б., вимагаючи від нього
гроші, у зв'язку з чим той звернувся із заявою до правоохоронних
органів.
Направляючи справу на додаткове розслідування, суд зазначив,
що вона не може бути внесена в судове засідання у зв'язку з
істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а
саме: попереднє слідство в ній закінчено без продовження його
строку в установленому законом порядку, що може впливати на
допустимість доказів; органи попереднього слідства, визнавши, що
одержання Х. хабара було поєднане з вимагательством і при цьому
були порушені права й інтереси осіб, які дали хабар, не визнали,
проте, цих осіб потерпілими і не роз'яснили їм передбачені законом
процесуальні права, а допитали їх як свідків; на порушення вимог
ст. 218 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
слідчий не роз'яснив обвинуваченому право
на розгляд справи судом у колегіальному складі.
Прокурор у окремому поданні порушив питання про скасування
постанови судді і направлення справи на новий судовий розгляд.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала це подання обгрунтованим із таких підстав.
Як вбачається з постанови суду, однією з підстав направлення
справи на додаткове розслідування є те, що попереднє слідство було
проведено без продовження його строку в установленому законом
порядку. Проте, повертаючи справу на додаткове розслідування із
цих підстав, суд не зазначив, які конкретно докази було зібрано
слідчим поза межами продовженого заступником прокурора області до
шести місяців строку слідства та як вони можуть впливати на
розгляд справи у судовому засіданні. Із матеріалів справи видно,
що протокол про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства
складено 30 листопада 1999 р., після чого ніяких слідчих дій не
провадилось і докази не збирались. Якщо ж врахувати час, на який
попереднє слідство зупинялося, то станом на цю дату шестимісячний
строк у справі ще не закінчився.
Що ж до обгрунтованості неодноразового зупинення попереднього
слідства, то вона може бути перевірена в судовому засіданні, після
чого суд за наявності підстав має винести окрему ухвалу з цього
приводу.
Не можна погодитися також із висновком суду щодо необхідності
визнання подружжя Б. потерпілими, оскільки згідно з матеріалами
справи із заявою про вимагательство хабара вони звернулись у
міліцію лише після того, як передали Х. частину обумовленої суми
хабара.
Нарешті, невиконання слідчим передбаченого ст. 218 КПК
( 1002-05 ) (1002-05)
обов'язку роз'яснити обвинуваченому його право заявити
клопотання про розгляд справи одним суддею чи судом у складі трьох
суддів саме по собі не може бути підставою для повернення справи
на додаткове розслідування, оскільки це порушення може усунути суд
при підготовці справи до судового розгляду.
Із наведених мотивів судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України постанову судді скасувала, а справу щодо
Х. повернула на новий судовий розгляд зі стадії віддання
обвинуваченого до суду.
Надруковано: "Вісник Верховного суду України", N 4 (20),
29 вересня 2000 р.