СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 01.02.2000

                             (Витяг)

     Вирок скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд,
оскільки   суд   необгрунтовано  застосував  щодо  неповнолітнього
амністію

     Вироком судової колегії в кримінальних  справах  Херсонського
обласного суду від 8 липня 1999 р. неповнолітнього М. засуджено за
ч. 3  ст.  140  КК  ( 2001-05  ) (2001-05)
          на  три роки позбавлення волі з
конфіскацією майна.  На підставі ст.  46-1 КК виконання  вироку  в
частині основного покарання відстрочено на два роки, а на підставі
п. "а" ст.  1 Закону від 24 липня 1998 р. "Про амністію" ( 61-14 ) (61-14)
        
(далі - Закон) М. від відбування покарання звільнено.

     У касаційному порядку справа щодо М. не розглядалася.

     Згідно з вироком суду М.  визнано винним у тому, що він у ніч
на 14 травня 1998 р. за попереднім зговором із К. проник у будинок
громадянки Л.,  звідки вони викрали 40 пляшок горілки,  10  літрів
вина  домашнього  виготовлення  та  шість банок тушкованого м'яса,
загальна вартість викраденого становить 207 грн.

     Заступник Генерального  прокурора  України порушив у протесті
питання  про  скасування  вироку  суду  щодо  М.   у   зв'язку   з
необгрунтованим застосуванням до нього амністії.

     Розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи  протесту,
судова  колегія  в  кримінальних  справах  Верховного Суду України
протест задовольнила з таких підстав.

     Згідно з п.  "а" ст.  1  Закону  ( 61-14  ) (61-14)
          звільненню  від
покарання   у   вигляді  позбавлення  волі  та  від  покарань,  не
пов'язаних із позбавленням волі,  поряд з  іншими  переліченими  в
Законі  категоріями осіб підлягають неповнолітні та особи,  які на
момент вчинення злочину були неповнолітніми,  якщо вони  засуджені
за  злочини,  що  не  є  тяжкими.  Статтею  2  Закону  передбачено
можливість звільнення від відбування покарання тих  неповнолітніх,
які,  хоч  і  засуджені за вчинення тяжких злочинів до позбавлення
волі,  але на день набрання  чинності  Законом  відбули  не  менше
половини призначеного строку покарання.

     Як видно з матеріалів справи,  М.  засуджено за злочин,  який
згідно зі ст. 7-1 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         належить до категорії тяжких. При
цьому ні  під  час  попереднього  слідства,  ні  в  ході  судового
розгляду справи він під вартою не перебував,  отже, ніякої частини
призначеного покарання не відбув.

     За таких обставин  суд  звільнив  М.  від  призначеного  йому
покарання на  підставі  п.  "а"   ст.   1   Закону   ( 61-14   ) (61-14)
        
необгрунтовано.  У зв'язку з цим вирок щодо М. підлягає скасуванню
з поверненням справи на новий судовий розгляд.

     На підставі наведеного судова колегія в кримінальних  справах
Верховного  Суду України протест заступника Генерального прокурора
України задовольнила, вирок судової колегії в кримінальних справах
Херсонського  обласного  суду  від  -  8  липня  1999  р.  щодо М.
скасувала,  а кримінальну справу щодо нього направила в той же суд
на новий розгляд.

 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (21), 2000 р.