СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 18.01.2000
(Витяг)
Вирок у частині відшкодування моральної шкоди скасовано, а
справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного
судочинства, оскільки племінник особи, яку було умисно вбито, не є
її близьким родичем
Вироком судової колегії в кримінальних справах
Дніпропетровського обласного суду від 6 жовтня 1999 р. засуджено
за сукупністю злочинів, передбачених п. "і" ст. 93, ст. 102, ч. 2
ст. 140 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
: П. і Т.В. - на 10 років позбавлення волі
кожну, а Т.Л. - на дев'ять років позбавлення волі. На підставі ст.
14 КК їх направлено на примусове лікування від алкоголізму в
місцях позбавлення волі. Цим же вироком постановлено стягнути в
солідарному порядку з П., Т.В. і Т.Л. на користь С. 5 тис. грн.
моральної шкоди.
Зазначених осіб засуджено за такі злочини.
7 лютого 1999 р. П., Т.В. і Т.Л., перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, зайшли до Х. і на веранді його будинку
продовжували вживати спиртні напої. Коли останній прокинувся та
вийшов на веранду, вони на грунті особистих неприязних стосунків
почали бити його руками й ногами, заподіявши середньої тяжкості
ушкодження - переломи семи ребер справа та шести зліва. Після
цього, побоюючись, що Х. помститься їм за вчинене, домовилися
вбити його. Т.Л. знайшла в будинку шматок електричного шнура,
разом з П. і Т.В. обмотала навколо шиї потерпілого, і вони стали
тягти його за два кінці в різні боки. Коли шнур порвався, вони
продовжували душити Х. мотузкою. Потім П. сіла йому на груди, а
Т.Л. подала їй кусок тканини, яким та закрила рота потерпілому і
тримала, поки він не перестав подавати ознаки життя. Смерть Х.
настала від механічної асфіксії.
Після вбивства П., Т.В. і Т.Л. за попереднім зговором таємно
викрали із квартири майно потерпілого на суму 197 грн.
Розглянувши доводи касаційної скарги засудженої П. та
перевіривши матеріали справи, судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України змінила вирок із таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини П. у вчиненні зазначених у
вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи,
підтверджується сукупністю зібраних у ній та перевірених у
судовому засіданні доказів і є обгрунтованим.
Посилання у касаційній скарзі засудженої П. на те, що вона не
брала участі у вбивстві Х., спростовуються її показаннями на
попередньому слідстві, де вона визнала, що вони утрьох душили Х.
шнуром та мотузкою, а потім вона куском тканини закрила рота
потерпілому і тримала, поки він не перестав подавати ознаки життя,
та показаннями Т.Л. і Т.В. у судовому засіданні про те, що вони
домовились убити Х. і що П. брала активну участь у позбавленні
його життя, при цьому всі вони разом душили його шнуром, мотузкою,
а безпосередньо П. - ще й куском тканини, яким закрила йому рота і
тримала, поки Х. не помер. Їх показання підтверджуються висновком
судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що смерть Х.
настала від механічної асфіксії внаслідок задушення.
Перевіривши зібрані у справі докази і давши їм належну
оцінку, суд обгрунтовано дійшов висновку про доведеність винності
П. в умисному вбивстві Х. за попереднім зговором групою осіб. Її
винність у заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних
ушкоджень і таємному викраденні його майна теж підтверджена
матеріалами справи і в касаційній скарзі не оспорюється. Дії П.
правильно кваліфіковано за п. "і" ст. 93, ст. 102 та ч. 2 ст. 140
КК ( 2001-05 ) (2001-05)
, міру покарання їй визначено з урахуванням
характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів,
даних, що негативно характеризують її, та обставин, які
пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Разом з тим судова колегія в кримінальних справах Верховного
Суду України визнала, що вирок суду в частині стягнення із
засуджених на користь С. 5 тис. грн. на відшкодування моральної
шкоди підлягає скасуванню: щодо П. - у касаційному порядку, а
щодо Т.В. і Т.Л. - у порядку ст. 363 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
.
Задовольняючи цей позов, суд мотивував своє рішення тим, що
спільними діями засуджених С. було заподіяно моральні страждання
як близькому родичеві особи, смерть якої сталася внаслідок
вчинення злочину (ст. 49 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
). Проте такий висновок
суду не можна визнати обгрунтованим. Як вбачається з матеріалів
справи і як зазначив у вироку суд, С. є племінником потерпілого.
Відповідно до ст. 32 КПК до близьких родичів належать лише батьки,
дружина, діти, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки. Отже, С.
близьким родичем потерпілого визнаний безпідставно. Крім того, суд
не навів підстав для задоволення позову, не зазначив, яку саме
моральну шкоду було заподіяно С., не мотивував розміру її
відшкодування.
Із урахуванням наведеного судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України касаційну скаргу засудженої П.
задовольнила частково, вирок щодо неї за її скаргою, а щодо Т.В.
і Т.Л. - в порядку ст. 363 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
у частині стягнення
5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди скасувала і направила
справу в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного
судочинства.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3(19), 2000 р.