Обов'язок вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи відповідно до ст. 22 КПК України покладено не тільки на органи слідства, а й на суд. Порушення вимог цього закону потягло скасування судового рішення

Постановою розпорядчого засідання Дніпропетровського обласного суду від 26 липня 1999 р. кримінальну справу за обвинуваченням Г. О. М. за статтями 69, 86-1, ч. 1 ст. 89, частинами 1 і 3 ст. 222 КК (2001-05, 2002-05) та ще 14 осіб повернено на додаткове розслідування.

Цим особам пред'явлено обвинувачення в тому, що вони в період із серпня 1993 р. по липень 1998 р. вчинили на території Дніпропетровської та Харківської областей ряд злочинів, у тому числі у складі банди, яку в 1994 р. організували Г. О. М. і Л. Членами останньої були В., Х., Б., П. О., К. С. У нападах також брали участь К. М., Г. О. А., П. Ю. та інші особи, які не були членами банди і не усвідомлювали факту її існування. Бандою було вчинено 20 нападів на державні й інші підприємства та організації з метою заволодіння їх майном, 11 крадіжок індивідуального майна громадян, інші злочини.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд послався на неповноту і неправильність попереднього слідства та на порушення кримінально-процесуального закону, які, на його думку, є істотними і які неможливо усунути в судовому засіданні.

Прокурор, котрий брав участь у розгляді справи, порушив у окремому поданні питання про скасування постанови обласного суду як необгрунтованої і повернення справи на новий судовий розгляд. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України окреме подання задовольнила з таких підстав.

К. С. обвинувачувався у тому, що в серпні 1993 р. самостійно таємно викрав майно КСП ім. Горького на суму 84 тис. 222 крб., а потім у складі банди брав участь у заволодінні майном радгоспу "Новомосковський" на суму 197 млн. 750 тис. крб., підприємства "Дніпробленерго" на суму 56 тис. 976 грн., учбового господарства "Самарський" на суму 697 млн. 915 тис. 410 крб., Губинихівського цукрового заводу на суму 32 тис. 938 грн., Управління підземного сховища газу на суму 28 тис. 894 грн. Органи слідства кваліфікували дії К.С. за першим епізодом за ч. 1 ст. 81 КК (2001-05) , а за рештою - за статтями 69, 86-1 КК.

Зі змісту постанови видно, що суд не погодився з кваліфікацією дій К. С. за ч. 1 ст. 81 КК (2001-05) і визнав, що такі дії охоплюються ст. 86-1 КК. У постанові також зазначено, що для кваліфікації дій К. С. за ст. 86-1 КК необхідно підрахувати загальну вартість викраденого майна за всіма епізодами, чого органи слідства не зробили, і запропоновано їм виправити цей недолік.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала такі вказівки суду безпідставними. Як видно зі справи, К. С. у серпні 1993 р. заволодівав майном не у складі банди і умислу на викрадення в особливо великому розмірі не мав. Отже, в разі доведення його вини зазначені дії можуть бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 81 КК (2001-05) . За кожним із решти епізодів заволодіння майном, вчинених К. С. у складі банди, сума викраденого становить особливо великий розмір, і при доведеності вини ці дії можуть бути кваліфіковані за сукупністю статей 69 та 86-1 КК. Тому вказівка суду про необхідність додавання цих сум і про пред'явлення обвинувачення за ст. 86-1 КК із зазначенням загальної вартості викраденого є необгрунтованою.

У постанові суд послався й на те, що в обвинуваченні (за епізодом викрадення Г. О. М. та іншими особами в травні 1996 р. майна зі складу КСП ім. Паризької комуни, а також В. й іншими особами в березні 1996 р. - зі складу КСП ім. Леніна) мають місце розбіжності в часі вчинення злочинів, і запропонував їх усунути.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що наведене не є достатньою підставою для направлення справи на додаткове розслідування. При судовому розгляді серед інших обставин підлягає доказуванню і час вчинення злочину, а в даному випадку, як видно з матеріалів справи, суд може на підставі розглянутих доказів усунути зазначені неточності в обвинуваченні.

У цій же справі О. пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 213 КК (2002-05) у тому, що він вчинив заздалегідь не обіцяні придбання з метою збуту і збут майна, завідомо придбаного злочинним шляхом, - одержав від Б. і К. М. бензобак, крило, сидіння та інші деталі від викраденого мотоцикла, частину яких збув.

Обласний суд запропонував органам слідства визначити вартість придбаного майна, посилаючись на те, що в діях О. може бути склад злочину, передбаченого ч. 4 зазначеної статті (2002-05) , - вчинення таких дій у великих розмірах.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала таку вказівку суду необгрунтованою. Як видно зі справи, викрадений мотоцикл коштував 850 грн. Таким чином, посилання суду на те, що вартість деталей від мотоцикла, які придбав О., може становити великий розмір, не грунтується на матеріалах справи.

Оскільки суд не навів достатніх підстав для направлення справи на додаткове розслідування, то названу постанову розпорядчого засідання скасовано, а справу повернено на новий розгляд зі стадії віддання до суду.