СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 02.11.99

                             (Витяг)

     Вироком Тернопільського районного суду Тернопільської області
від 14 квітня 1997 р. Т. засуджено за ч. 2 ст. 144 та ч. 2 ст. 141
КК ( 2001-05  ) (2001-05)
        .  За  сукупністю  цих  злочинів  йому  остаточно
визначено два роки позбавлення волі  у  виправно-трудовій  колонії
посиленого режиму з конфіскацією всього майна.

     Ухвалою судової    колегії     в     кримінальних     справах
Тернопільського обласного   суду  від  21  травня  1997  р.  вирок
залишено без зміни.

     Постановою президії  обласного  суду  від  4  вересня 1997 р.
судові рішення щодо Т.  змінено:  до засудженого  застосовано  ст.
46-1 КК  ( 2001-05  ) (2001-05)
          і  відстрочено  виконання вироку в частині
основного покарання на два роки зі сплатою в доход держави  штрафу
в розмірі 4 тис. грн.

     Т. визнано винним у  тому,  що  31  жовтня  1992  р.  він  за
попереднім зговором   з   М.   та  О.  під  погрозою  застосування
насильства до С. і членів його сім'ї вимагав у потерпілого гроші в
сумі 250  тис.  крб.  У  липні 1994 р.  Т.  повторно за попереднім
зговором із Ж.,  С.В.  та Д. викрав шляхом грабежу у потерпілої Я.
ювелірні вироби із золота вартістю 5 млн. крб.

     Заступник Голови Верховного Суду України порушив  у  протесті
питання про зміну постанови президії обласного суду - виключення з
неї рішення про сплату Т.  штрафу в розмірі  4  тис.  грн.  Судова
колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що
протест підлягає задоволенню з таких підстав.

     Винність засудженого  у  вчиненні  злочинів  за  зазначених у
вироку обставин підтверджується зібраними у справі й  перевіреними
у судовому  засіданні  доказами.  Дії  Т.  правильно кваліфіковано
судом за ч. 2 ст. 144 та ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        .

     При розгляді  справи  в  порядку  нагляду  президія обласного
суду,   враховуючи   пом'якшуючі   відповідальність    засудженого
обставини  у  поєднанні  з  даними  про  його особу,  обгрунтовано
постановила на підставі  ст.  46-1  КК  ( 2001-05  ) (2001-05)
          відстрочити
виконання  вироку щодо Т.  у частині основного покарання.  Разом з
тим рішення про накладення на Т.  штрафу в розмірі 4 тис. грн. при
застосуванні до нього ст. 46-1 КК є помилковим.

     Як видно  з  постанови,  застосовуючи  до  Т.  ст.  46-1   КК
( 2001-05  ) (2001-05)
        ,  яка  передбачає сплату засудженим штрафу,  президія
обласного суду виходила з положень даного закону в редакції від 24
грудня 1996 р.,  що діяв на момент прийняття рішення у справі,  не
врахувавши при цьому норм ст.  6  КК  про  чинність  кримінального
закону в часі.

     Як установлено судом,  Т. вчинив злочини в 1992 і 1994 рр. На
той час  ст.  46-1  КК  ( 2001-05  ) (2001-05)
         не передбачала сплати штрафу
засудженими особами при  відстрочці  виконання  вироку  щодо  них.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 КК закон, що посилює покарання, зворотної
сили не має.

     За таких обставин президії обласного суду при застосуванні до
засудженого відстрочки виконання вироку на підставі  ст.  46-1  КК
( 2001-05  ) (2001-05)
          необхідно було керуватися даним законом у редакціях,
які діяли на час вчинення Т.  злочинних дій. Тому судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України виключила з постанови
перезидії рішення про сплату Т.  штрафу при  відстрочці  виконання
вироку.

 "Рішення Верховного Суду України", 2000 р.