СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 26.10.99
(Витяг)
Постанову судді про застосування примусових заходів медичного
характеру скасовано, оскільки на порушення вимог ч. 3 ст. 17 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
справу розглянуто суддею одноособово, а не в
колегіальному складі суддів
Постановою судді Рівненського обласного суду від 27 липня
1999 р. до П. застосовано примусові заходи медичного характеру -
поміщення в психіатричну лікарню із суворим наглядом до його
одужання.
Як установив суд, 19 жовтня 1998 р. о 12-й годині П.,
перебуваючи в стані неосудності, підізвав до себе П.С., який
проходив повз нього, і, грубо порушуючи громадський порядок та
виражаючи явну неповагу до суспільства, безпричинно вдарив його
кулаком в обличчя та по голові. Внаслідок хуліганських дій П.
потерпілому П.С. було заподіяно легкі тілесні ушкодження без
розладу здоров'я.
Через годину в квартиру, де проживав П., для з'ясування
обставин вчинення хуліганських дій прибув дільничний інспектор
міліції К., одягнений у формений одяг. Як тільки К. представився
П. і назвав мету свого візиту, той раптово вдарив його ножем у
ліву частину грудної клітки і намагався зробити це вдруге.
Захищаючись від нападу, К. вистрелив із табельної зброї в ноги П.,
вибіг на вулицю і повідомив чергового відділу внутрішніх справ про
вчинений на нього напад. П. з ножем у руках намагався наздогнати
К. на вулиці, але був затриманий працівниками міліції.
Розглянувши справу за касаційною скаргою адвоката, судова
колегія в кримінальних справах Верховного Суду України скасувала
постанову судді з таких підстав.
При вирішенні питання щодо порядку розгляду справи
(одноособово чи колегіально) суддя не врахував, що в даному
випадку слід керуватися загальним правилом, сформульованим у
ст. 17 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки спеціальних норм щодо розгляду
даної категорії справ у законі немає.
Як видно з матеріалів справи, діяння неосудної особи П.
містять ознаки, передбачені ч. 2 ст. 206 та ст. 190-1 КК
( 2002-05 ) (2002-05)
, за останньою з яких на той час могло бути призначено
покарання у вигляді смертної кари*. Згідно з ч. 3 ст. 17 КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
такі справи повинні були розглядатися у складі двох
суддів і трьох народних засідателів.
---------
* Статтю 24 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
виключено Законом від 22 лютого
2000 р. ( 1483-14 ) (1483-14)
Усупереч вимогам цього закону суддя розглянув справу
одноособово. За правилами ст. 370 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
таке порушення є
істотним і тягне скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу адвоката Г. задовольнила,
постанову судді щодо П. скасувала, а справу повернула у той самий
суд на новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2(18), 2000 р.