СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 16.09.99
(Витяг)
Вирок у частині засудження за ч. 1 ст. 222 КК України
( 2002-05 ) (2002-05)
скасовано, а справу закрито, оскільки до початку
обшуку у зв'язку з підозрою в хабарництві особа добровільно
заявила про незаконне зберігання нею бойових припасів
Вироком судової колегії в кримінальних справах Вінницького
обласного суду від 16 червня 1999 р. засуджено до позбавлення
волі: В. - за ч. 3 ст. 168 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
, Д. - за ч. 3 ст. 168 і
ч. 1 ст. 222 КК.
Їх визнано винними в одержанні за попереднім зговором групою
осіб, поєднаному з вимагательством, хабара в особливо великому
розмірі, а Д. - також у незаконному зберіганні бойових припасів.
Як установив суд, з 24 лютого 1998 р. в провадженні слідчого
Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області В. перебувала
кримінальна справа, порушена за фактом розкрадання цукру з
цукрокомбінату. Цього самого дня в ході розслідування даної справи
за підозрою у вчиненні зазначеного злочину було затримано, а потім
заарештовано З., у домоволодінні якого В. та оперуповноважений
відділу Державної служби по боротьбі з економічними злочинами
цього ж райвідділу Д. вилучили 5200 кілограмів цукру.
При розслідуванні справи В. встановив, що З. не причетний до
розкрадання цукру з цукрокомбінату і що вилучений у нього цукор не
є речовим доказом у порушеній за даним фактом справі. У зв'язку з
цим 11 березня 1998 р. З. було змінено запобіжний захід - тримання
під вартою на підписку про невиїзд.
Розуміючи, що кримінальну справу щодо З. необхідно закрити за
відсутністю доказів його винності, а вилучений цукор - повернути
власнику, В. вступив у попередній зговір з Д. про одержання хабара
від З. Використовуючи своє посадове становище і надану їм владу
всупереч інтересам служби і маючи умисел на одержання хабара в
особливо великому розмірі, вони 16 березня 1998 р. зустрілись із
З. і почали вимагати у нього хабар у сумі 1 тис. доларів США, що
за офіційним курсом Національного банку України становило 2 тис.
39 грн., тобто в особливо великому розмірі, мотивуючи це тим, що
тільки після одержання зазначеної суми В. закриє кримінальну
справу і вони повернуть йому вилучений цукор. З. вимушений був
погодитися з їхніми вимогами і пообіцяв дати їм хабар у сумі
600 доларів США о 8-й годині ранку 19 березня 1998 р.
Проте, розуміючи, що дії В. і Д. є незаконними, З. 17 березня
1998 р. звернувся за допомогою у відділ внутрішньої безпеки УМВС
України у Вінницькій області, працівники якого і затримали їх при
одержанні хабара.
Крім того, Д. незаконно зберігав без відповідного дозволу в
металевому сейфі у своїй квартирі бойові припаси, а саме: 156
патронів до пістолетів ПМ і АПС; 11 патронів до пістолетів ТТ,
пістолетів-кулеметів ППД, ППШ, ППС; 48 патронів до нарізної
спортивно-мисливської зброї, карабіна "Спорт", гвинтівок ТОЗ-8,
ТОЗ-11 тощо (їх було вилучено 19 березня 1998 р. в ході обшуку
квартири).
Розглянувши справу за касаційними скаргами засуджених, судова
колегія в кримінальних справах Верховного Суду України змінила
вирок щодо Д. з таких підстав.
Висновки суду про винність В. і Д. у вчиненні хабарництва за
зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам
справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально
викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну й об'єктивну
оцінку в їх сукупності і взаємозв'язку.
Твердження засуджених у касаційних скаргах про недоведеність
їх вини у вчиненні цього злочину є безпідставними, оскільки
суперечать установленим у справі обставинам.
На підтвердження вини засуджених суд обгрунтовано послався на
показання З., котрий детально розповів слідчим органам і суду про
зазначені у вироку обставини вимагательства в нього В. і Д. хабара
за закриття кримінальної справи і передачі ним останнім 19 березня
1998 р. як хабара помічених 300 доларів США.
Ці показання З. обгрунтовано визнано судом достовірними,
такими, що відповідають дійсності, оскільки вони є послідовними,
давались неодноразово на попередньому слідстві і в судовому
засіданні, в тому числі на очних ставках із засудженими. Як видно
з матеріалів справи, у З. не було підстав для обмови В. і Д.
Суд ретельно перевірив твердження В. і Д., аналогічні
викладеним у касаційних скаргах, про те, що З. обмовив їх, а дачу
хабара спровокував із помсти за порушення щодо нього кримінальної
справи. Викладені у вироку мотиви визнання цих тверджень
надуманими, спрямованими на уникнення відповідальності за вчинений
злочин, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду
України розцінює як аргументовані і такі, що відповідають
матеріалам справи.
Не встановлено у справі й даних, які б свідчили про одержання
від З. показань обманним чи будь-яким іншим протиправним способом.
Враховуючи наведене, суд вірно обгрунтував свої висновки
зазначеними показаннями З., що перебувають у повній відповідності
з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.
За показаннями свідків З.Ю. та К. - відповідно брата і
дружини З., зі слів останнього їм відомо, що В. і Д. вимагали в
нього хабар у сумі 1 тис. доларів США за закриття кримінальної
справи, а потім погодились на 600 доларів. Про вимагательство в
нього хабара чоловік заявив у відділ внутрішньої безпеки УМВС
області і під контролем працівників міліції передав В. у
присутності Д. 300 доларів США.
Свідок З.Ю. також стверджував, що він позичав братові гроші у
валюті України в сумі, еквівалентній 300 доларам США.
Свідок Б. показав, що З. звертався до нього із заявою про те,
що В. вимагає в нього хабар. Аналогічні показання дав свідок М.Ю.,
який перевіряв заяву З. і ранком 19 березня 1998 р. спостерігав,
як останній зустрічався з В.
Обставини, за яких було затримано В. і Д., підтверджуються
показаннями Б.М. і М.О., які були понятими під час затримання й
обшуку кабінету, де відбувалася передача хабара. Названі свідки
також стверджували, що в їх присутності з пальців руки В. робився
змив і вони засвідчили це в протоколі, складеному при проведенні
зазначених слідчих дій працівниками міліції.
Показання свідків про обставини затримання В. та Д., про
виявлення під час обшуку в кабінеті помічених доларів та про те,
що з пальців руки В. проводився змив, узгоджуються з даними
відповідних протоколів.
За висновком судово-криміналістичної експертизи, виявлена під
час змиву з пальців руки В. речовина ідентична тій, якою
попередньо було оброблено доларові купюри.
На підставі заяви З. про вимагательство в нього хабара
працівники міліції забезпечили його поміченими доларовими
купюрами для вручення як хабара, а також технічними засобами. Ці
слідчі дії було проведено з додержанням вимог чинного
законодавства, що підтверджується відповідними процесуальними
документами.
Із протоколу огляду і прослуховування аудіокасети в стадії
попереднього та судового слідства зазначено, що при передачі З.
грошей В. було названо суму в 300 доларів США, а решту доларів З.
пообіцяв передати після повернення йому цукру. При цьому був
присутній Д. Всі вони домовилися погодити час наступної зустрічі
по телефону.
Із постанови прокурора відділу нагляду за додержанням
законності органами дізнання і слідчими органами вбачається, що
обвинувачення З. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 155-6
КК ( 2002-05 ) (2002-05)
, пред'явлено незаконно, оскільки цю слідчу дію було
вчинено без порушення кримінальної справи. Постанову про порушення
останньої було винесено заднім числом, тобто підроблено.
Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які
викривають В. і Д. у хабарництві. Їх дії правильно кваліфіковано
за ч. 3 ст. 168 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
.
Разом з тим у частині засудження Д. за ч. 1 ст. 222 КК
( 2002-05 ) (2002-05)
вирок не можна визнати обгрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, під час затримання Д.
працівники міліції повідомили йому про проведення в його
помешканні та робочому кабінеті обшуку у зв'язку з тим, що він
підозрюється у хабарництві. При цьому ще до початку обшуку Д.
заявив про наявність у нього бойових припасів і вказав місце, де
вони зберігалися, про що працівникам міліції не було відомо.
Незважаючи на те, що ця заява свідчить про добровільність
видачі ним боєприпасів і згідно з ч. 2 ст. 222 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
виключає кримінальну відповідальність за їх зберігання, слідчі
органи порушили щодо нього кримінальну справу за ч. 1 ст. 222 КК.
Суд також не взяв до уваги зазначених обставин і
необгрунтовано визнав Д. винним у зберіганні боєприпасів.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України вирок щодо Д. у частині засудження за ч. 1
ст. 222 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
скасувала відповідно до вимог ст. 5 КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
та ч. 2 ст. 222 КК, а справу провадженням закрила.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2(18), 2000 р.