СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 27.07.99

                             (Витяг)

     Постановою Дніпропетровського  обласного  суду  від 14 червня
1999 р. кримінальну справу за обвинуваченням А. за ч. 3 ст. 168 КК
( 2002-05 ) (2002-05)
         повернуто на додаткове розслідування.

     Органами попереднього   слідства    А.    було    пред'явлено
обвинувачення  у  тому,  що  він,  працюючи доцентом Криворізького
філіалу  Київського  державного   економічного   університету,   з
використанням свого посадового становища 6 грудня 1995 р.  одержав
шляхом вимагательства  від  студентів  четвертого  курсу  заочного
факультету  як хабар 180 доларів США,  що на той час за курсом НБУ
становило 32 млн. 256 тис. крб.

     Повертаючи справу  на додаткове розслідування,  суд вказав як
на  підставу  такого  рішення  на  те,  що  органами  слідства  не
встановлено фактичного  місця  проживання А.  та не з'ясовано його
психічний стан.

     В окремому  поданні  прокурор,  який  брав  участь у розгляді
справи,  просив постанову суду скасувати, оскільки, на його думку,
всі  дані  про  особу  підсудного встановлено,  тому суду належало
оголосити  його  розшук. Судова  колегія  в  кримінальних  справах
Верховного Суду України визнала,  що окреме подання задоволенню не
підлягає з таких підстав.

     Висновок суду  про  те,  що  невстановлення  місця фактичного
проживання А. перешкоджає розгляду справи, є правильним.

     Згідно з вимогами ст. 262 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
         участь підсудного у
розгляді справи є  обов'язковою,  оскільки  має  забезпечити  суду
можливість  безпосередньо заслухати його пояснення та перевірити й
оцінити висунуті ним доводи.

     Із матеріалів справи вбачається,  що після оголошення судом 8
грудня 1997 р.  розшуку  А.  органами  слідства  не  вжито  ніяких
заходів  до  виконання цього рішення.  Немає в матеріалах справи і
будь-яких даних про перебування А.  за межами  України.  За  таких
обставин  викладені  в  поданні  доводи  не  можуть  бути  визнані
переконливими.

     Правильним є також рішення суду про  необхідність  перевірити
психічний   стан   підсудного,  оскільки  матеріали  справи  дають
підстави для цього.

     З урахуванням   викладеного  судова  колегія  в  кримінальних
справах Верховного Суду України окреме подання прокурора  залишила
без  задоволення,  а  постанову  Дніпропетровського обласного суду
щодо А. - без зміни.

 "Рішення Верховного Суду України", 2001 р.