СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 01.06.99
м.Київ
(Витяг)
Особа, яка керує гужовим транспортом і порушує при цьому
правила дорожнього руху, не є суб'єктом злочину, передбаченого
ст. 215 КК України ( 2002-05 ) (2002-05)
Вироком Новоазовського районного суду Донецької області від
13 серпня 1997 р. Ж. засуджено за ч. 1 ст. 215 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
на
два роки виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід
держави 15% заробітку. Постановлено стягнути з держплемзаводу на
відшкодування матеріальних збитків і витрат потерпілих: на користь
К. - 6 тис. 466 грн., Х. - 398 грн., Х.А - 218 грн., а також на
відшкодування моральної шкоди по 1 тис. грн. кожному.
Ж. визнано винним у порушенні правил безпеки руху та
експлуатації транспорту, що спричинило потерпілим легкі тілесні
ушкодження. Як визнав суд, злочин вчинено за таких обставин.
21 березня 1997 р. о 3-й годині ночі Ж., керуючи у стані
алкогольного сп'яніння кінним гужовим транспортом, порушив вимоги
пунктів 1.2, 2.8, 7.2, 7.7, 11.2 та 19.1 Правил дорожнього руху
( 1094-93-п ) (1094-93-п)
і виїхав на зустрічну полосу, де допустив зіткнення
з автомобілем ВАЗ-21053 під керуванням його володільця К.
Внаслідок зіткнення гужового транспорту з автомобілем К., а також
пасажирам Х. і Х.А було заподіяно легкі тілесні ушкодження з
короткочасним розладом здоров'я.
У касаційному порядку справа не розглядалась.
Постановою президії Донецького обласного суду від 10 грудня
1997 р. вирок щодо Ж. у частині стягнення 6 тис. 466 грн.
скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий
розгляд у порядку цивільного судочинства.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування судових рішень щодо Ж. і закриття справи за
відсутністю в його діях складу злочину. Розглянувши доводи
протесту та матеріали справи, судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає
задоволенню з таких підстав.
Визнавши Ж. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1
ст. 215 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
, суд виходив із того, що він є особою, яка
керувала транспортним засобом. Проте не кожна особа, яка керує
транспортним засобом, є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 215
КК. Згідно з приміткою до цієї статті, під транспортними засобами
слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні
машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли й інші механічні
транспортні засоби, що мають двигун об'ємом не менше ніж 50 куб.
сантиметрів.
Із матеріалів справи вбачається, і це визнав у вироку суд, що
Ж. керував гужовим транспортом, а саме запряженим кіньми візком, а
тому він не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 215 КК
( 2002-05 ) (2002-05)
.
Як правильно зазначено у протесті, ст. 217 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
передбачено кримінальну відповідальність за порушення чинних на
транспорті правил, у тому числі й водіями гужового транспорту, але
за умови, що воно спричинило людські жертви або інші тяжкі
наслідки.
Проте Ж. не обвинувачувався в порушенні правил безпеки руху,
що спричинило такі наслідки. Не ставилося йому за провину й те, що
його діями заподіяно велику матеріальну шкоду. Взагалі, ні в
постанові про притягнення Ж. як обвинуваченого, ні в
обвинувальному висновку не зазначено, яку матеріальну шкоду
заподіяно його діями.
З моменту набрання вироком законної сили минуло більше одного
року. Відповідно до вимог ст. 385 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
перегляд у
порядку нагляду обвинувального вироку з підстав, що тягнуть за
собою погіршення становища засудженого, допускається лише протягом
року після набрання вироком законної сили. Виходячи з вимог
названого закону перекваліфікація дій засудженого на інший закон,
яка вимагає інкримінування кваліфікуючих ознак, що не були йому
інкриміновані, не допускається, оскільки порушується його право на
захист.
Питання про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок
дорожньо-транспортної події, може бути вирішено в порядку
цивільного судочинства.
Взявши до уваги наведене, судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України вирок районного суду і постанову
президії обласного суду щодо Ж. скасувала, а справу закрила за
відсутністю в його діях складу злочину.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 4(14), 1999 р.