СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 18.02.99
м.Київ
(Витяг)
Вирок скасовано, оскільки висновки суду про те, що засуджений
одержав 300 грн. не як хабар, а як кошти на ремонт закріпленого за
ним автомобіля, не відповідає фактичним обставинами справи
Вироком Верховного суду Автономної Республіки Крим від
28 жовтня 1998 р. Б. засуджено за сукупністю злочинів,
передбачених ч. 1 ст. 165 і ч. 1 ст. 222 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
, на два
роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням на три роки
права займати посади, пов'язані зі здійсненням
організаційно-розпорядчих функцій. На підставі ст. 45 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
постановлено вважати засудження Б. до позбавлення волі
умовним з іспитовим строком два роки і сплатою штрафу в розмірі
1700 грн.
Б. засуджено за те, що він, працюючи головою правління
відкритого акціонерного товариства "Алуштинський оптово-роздрібний
плодоовочевий комбінат", 17 березня 1998 р., зловживаючи своїм
посадовим становищем з особистої заінтересованості, одержав у
рахунок орендної плати 300 грн. від директора товариства з
обмеженою відповідальністю "Аіст" А., маючи намір використати
зазначені кошти на ремонт закріпленого за ним службового
автомобіля. Цим він, за висновком суду, завдав очолюваному ним
товариству істотної шкоди. Його також визнано винним у незаконному
зберіганні за місцем проживання вогнестрільної зброї - нарізної
малокаліберної спортивно-мисливської гвинтівки калібру 5,6 мм
марки ТОЗ-8, яку було вилучено 17 березня 1998 р.
Розглянувши касаційне подання прокурора, в якому порушено
питання про скасування вироку і направлення справи на новий
судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом
кримінального закону та м'якістю призначеного засудженому
покарання, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду
України задовольнила подання, зазначивши таке.
Відповідно до ст. 323 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
при постановленні
вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у
їх сукупності, і керуючись законом, повинен дати правильну оцінку
зібраним у справі доказам. Ці вимоги закону судом не виконано.
Як видно з матеріалів справи, Б. обвинувачувався в одержанні
від А. за оренду павільйону хабара в особливо великому розмірі
(300 грн.), яке було поєднане з вимагательством. На обгрунтування
цього слідчий в описовій частині обвинувального висновку навів ряд
доказів, зокрема послався на показання потерпілого А. про те, що
він дав Б. 300 грн. як хабар, на факт вилучення зі столу в
службовому кабінеті Б. шести позначених (із написом "хабар") купюр
по 50 грн., на показання свідків Б. та К., які були понятими під
час вилучення згаданих купюр, та на інші докази.
Суд же у вироку зазначив, що 300 грн. Б. було передано не як
хабар, а як частину заборгованості по орендній платі за
домовленістю з А., який підтвердив цю обставину.
Проте з показань А. в судовому засіданні не випливає, що він
передав Б. ці кошти на погашення заборгованості по орендній платі
за павільйон. Навпаки, з цих показань вбачається, що А. вручив Б.
300 грн. як хабар, попередньо повідомивши про це правоохоронні
органи. Суд належної оцінки цим показанням не дав, як і тому
факту, що всі шість 50-гривенних купюр, вручені А. 17 березня
1998 р. Б., були позначені написом "хабар".
Не взяв до уваги суд і того, що Б. неодноразово змінював свої
показання, у тому числі й при судовому розгляді справи. Як видно з
протоколу судового засідання, протягом усього судового слідства Б.
заперечував одержання від А. 300 грн. і тільки в доповненнях
заявив, що дійсно зробив це.
Матеріали справи свідчать про те, що А. послідовно - і в
стадії розслідування (у тому числі й на очній ставці з Б.), і в
судовому засіданні - твердив про те, що він давав Б. хабара.
Суд у вироку не дав належної оцінки й іншим доказам, які
могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі,
зокрема показанням свідка Ч., змісту аудіозапису розмови між Б. та
А. тощо.
За таких обставин викладені у вироку висновки суду щодо факту
одержання Б. від А. 300 грн. не можна визнати обгрунтованими і
такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Оскільки все викладене позначилося на правильності
застосування кримінального закону щодо Б. та визначення йому міри
покарання, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду
України вирок суду, у тому числі в частині засудження Б. за ч. 1
ст. 222 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
, скасувала, а справу направила на новий
судовий розгляд. При цьому було зазначено, що при новому розгляді
справи суду належить всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати її
обставини, дати належну оцінку зібраним у ній доказам і залежно
від установленого прийняти відповідне рішення. Якщо під час нового
розгляду справи буде визнано, що Б. вчинив більш тяжкий злочин,
ніж той, за який його було засуджено за ч. 1 ст. 165 КК, то
призначене йому за цим вироком покарання потрібно вважати м'яким.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3(13), 1999 р.