СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 14.01.99
(Витяг)
Вироком судової колегії в кримінальних справах Верховного
суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 1998 р. Г.
засуджено за пунктами "а", "з" ст. 93 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на 15 років
позбавлення волі, за ч. 3 ст. 142 КК - на вісім років позбавлення
волі, за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК остаточно йому
визначено 15 років позбавлення волі.
Г, визнано винним у тому, що він, будучи раніше судимим за
умисне вбивство, 21 березня 1998 р. близько 18-ї години,
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у квартирі, де мешкав,
із корисливих мотивів - з метою заволодіння індивідуальним майном
- умисно вбив свою матір, задушивши її поясом від халата, після
чого заволодів індивідуальним майном потерпілої на загальну суму
501 грн.
Розглянувши касаційну скаргу засудженого, в якій він просив
пом'якшити призначене йому покарання, судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України змінила вирок з таких
підстав.
Висновок суду про доведеність вини Г. в умисному вбивстві за
викладених у вироку обставин грунтується на зібраних у справі
доказах.
Встановлено, що після звільнення з виправно-трудової колонії
Г. прибув до м. Феодосії і проживав там зі своєю матір'ю, людиною
похилого віку, інвалідом 1-ї групи по зору. У зв'язку з тим, що
він зловживав спиртними напоями і наркотичними засобами,
розпродував домашні речі, систематично вимагав у матері гроші для
придбання спиртних напоїв і наркотичних засобів, між ними склалися
неприязні стосунки.
Із показань Г. у судовому засіданні вбачається, що під час
чергової сварки 21 березня 1998 р. він вирішив убити матір з метою
заволодіння її майном. Після вбивства забрав із квартири речі,
розпродав їх, а на одержані гроші придбав спиртні напої. Показання
Г. про обставини вчинення злочину підтверджені показаннями
свідків, даними протоколу огляду місця події, іншими доказами,
яким суд дав належну оцінку.
За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що
Г. убив свою матір з корисливих мотивів, правильно кваліфікував
його дії за пунктами "а", "з" ст. 93 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
як особи, що
раніше вчинила умисне вбивство, і правильно призначив йому за цим
законом покарання. Разом з тим суд необгрунтовано визнав Г. винним
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 142 КК.
При умисному вбивстві з корисливих мотивів намір заволодіти
майном виникає до вчинення злочину і вбивство є лише здійсненням
цього наміру.
При розбої вчиняється напад з метою заволодіти майном
потерпілого, в процесі якого і здійснюється вбивство. Як правило,
такий напад вчиняється несподівано.
У даному випадку, як встановлено у справі, Г. перед
позбавленням потерпілої життя прийшов додому в стані алкогольного
сп'яніння, почав сваритися з матір'ю, вимагаючи кошти на спиртні
напої, а потім з метою заволодіння майном задушив її, після чого
виніс із квартири речі й розпродав.
Таким чином, характер стосунків Г. з потерпілою, спосіб
вчинення ним злочину, його поведінка при цьому свідчать про те, що
нападу в даному випадку не було, а Г. позбавив життя свою матір з
наміром заволодіти її майном, тобто з корисливих мотивів, а тому
його дії повністю охоплюються пунктом "а" ст. 93 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
.
За ч. 3 ст. 142 КК (розбій) він засуджений безпідставно.
З урахуванням наведеного судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України вирок у частині засудження Г. за
ч. 3 ст. 142 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
скасувала і справу провадженням
закрила за відсутністю складу злочину.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1999 р.